Грицюк Григорій Владиленович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грицюк Григорій  Владиленович

ГРИЦЮ́К Григорій Владиленович (20. 07. 1955, Львів – 22. 01. 2000, Київ) – співак (баритон). Син В. Грицюка. Нар. арт. УРСР (1990). Лауреат Всесоюз. конкурсу вокалістів ім. М. Глінки (1-а премія), Респ. конкурсу вокалістів ім. М. Лисенка, Міжнар. конкурсу вокалістів у Ріо-де-Жанейро (обидва – 2-а премія; усі – 1984), Міжнар. конкурсу ім. П. Чайковського (1986, 1-а премія). Закін. Київ. консерваторію (1979; кл. Т. Михайлової). 1981–88 – соліст Київ. театру опери та балету ім. Т. Шевченка, 1988–92 – Будинку орган. та камер. музики України. У репертуарі – твори рос., укр. та зарубіж. класики. Виступав на опер. сценах Європи, зокрема у Франції та Австрії. Гастролі в Україні та за кордоном.

Партії: Микола («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Шакловитий («Хованщина» М. Мусоргського), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Невер («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Альбер («Вертер» Ж. Массне), Жермон («Травіата» Дж. Верді).

Літ.: Шокало І. На шляху до майстерності // Музика. 1985. № 3; Сидоренко Р. Тричі лауреат // КіЖ. 1985, 8 берез.; Москалець О. Недоспівана партія Григорія Грицюка // День. 2000, 20 лип.

М. А. Варзацька

Стаття оновлена: 2006