Грицюк Олександр Йосипович

Визначення і загальна характеристика

ГРИЦЮ́К Олександр Йосипович (10. 10. 1923, Київ — 15. 03. 1990, там само) — лікар-терапевт. Доктор медичних наук (1966), професор (1968), член-кореспондент АМН СРСР (1978). Заслужений діяч науки УРСР (1985). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1980). Учасник 2-ї світової війни. Державні та бо­йові нагороди. Закін. Київський медичний ін­ститут (1951), де й працював (1951–70; 1973–90 очолював каф. шпитал. терапії № 1); дир. Київ. НДІ клін. медицини (нині Ін­ститут кардіології АМНУ, 1970–74). Гол. терапевт МОЗ УРСР (1967–70, 1974–79). Ви­вчав про­блеми кардіології, ревматології, організації терапевт. служби, процеси згорта­н­ня крові, фібринолізу і тромбо­утворе­н­ня. Вперше описав пере­хід дрібновогнищевого інфаркту міокарда у великовогнищевий. Очолював Товариство кардіологів України.

Пр.: Тромбозы и эмболии при ревматизме. 1973; Инфаркт миокарда. 1979 (спів­автор); Пособие по кардиологии. 1984; Воспалительные заболевания сердца. 1986; Клиническая ангиология. 1988; Лекарствен­ные средства в клинической кардиологии и ревматологии. 1992 (спів­автор); Практическая гемо­стазиология. 1994; усі — Київ.

Літ.: Александр Иосифович Грицюк (К 60-летию со дня рожд.) // ТА. 1984. Т. 56, № 4; Макаренко, Полякова.

К. М. Амосова

Завантажити статтю