Грицютенко Іван Єфремович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грицютенко Іван  Єфремович

ГРИЦЮТЕ́НКО Іван Єфремович (26. 10(08. 11). 1914, с. Золотарівка, нині Попаснян. р-ну Луган. обл. – 17. 08. 1995, Львів) – мовознавець. Д-р філол. н. (1976), проф. (1977). Закін. Київ. ун-т (1938). У 1945–48 – зав. каф. Львів. пед. ін-ту та ст. н. с. Львів. філії Ін-ту мовознавства АН УРСР; 1948–52 – зав. каф. укр. мови і заст. дир. Вінн. пед. ін-ту; 1952–59 – зав. однойм. каф. Одес. ун-ту; 1961–63 – ст. н. с. Ін-ту сусп. наук АН УРСР (Львів); від 1972 – у Львів. ун-ті: зав., 1978–80 – проф. каф. заг. мовознавства та рос. мови, 1980–88 – засн. і зав., 1988–93 – проф. каф. заг. мовознавства. Наук. дослідж. із сучас. укр. мови, історії укр. літ. мови, діалектології, порівнял. граматики і лінгвістики. Вивчав говори Одес. обл.

Пр.: Очерки по сравнительной грамматике восточнославянских языков. О., 1958 (співавт.); Мова та стиль художніх творів Панаса Мирного. К., 1959; Естетична функція художнього слова: В укр. прозі 30–60-х років ХІХ ст. Л., 1972; Іван Франко і питання теорії художньо-образного мовлення. Л., 1985.

Літ.: Іван Єфремович Грицютенко // Мовознавство. 1995. № 4–5.

Н. В. Хобзей

Стаття оновлена: 2006