Гричук Георгій Анатолійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гричук Георгій  Анатолійович

ГРИЧУ́К Георгій Анатолійович (09. 09. 1915, м. Феодосія, нині АР Крим – 19. 08. 1999, Київ) – кінооператор. Чл. НСКінУ (1960). Від 1930 був учнем кінолабораторії студії «Культурфільм», згодом – лаборантом студії «Мосфільм», художником і оператором мультцеху Центр. студії хронікально-докум. фільмів. Одночасно навч. у Моск. ін-ті образотвор. мист-в (1939–46). У 1944–68 – гол. художник і оператор комбінов. зйомок студії «Укркінохроніка», згодом – оператор комбінов. зйомок Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка. Брав участь у створенні фільмів: «Розгром німецьких військ під Москвою» (1942), «Кавказ» (1943), «Битва за нашу Радянську Україну» (реж. О. Довженко), «Всенародне свято» (обидва – 1944), «Донбас», «ДніпроГЕС» (обидва – 1946), «Україна відроджується» (1947), «Львів – радянський» (1948), «На ланах України» (1949), «Здобуток Жовтня» (1950), «Навіки разом» (1954), «З кіноапаратом по Кракову» (1955), «Україна на Брюссельській виставці» (1958), «Місто металургів» (1960), «Ми любимо небо» (1965), «Влас Чубар» (реж. О. Косинов), «Командарм Дибенко», «Кораблі не вмирають» (реж. М. Юдін; усі – 1966), «400 біографій», «Україна. Рік 1967» (обидва – 1967), «Хліб і сіль» (1970), «Народжена революцією» (1974–77, 10 серій, т/ф; обидва – реж. Г. Кохан), «Інспектор карного розшуку» (реж. С. Цибульник), «Захар Беркут» (реж. Л. Осика), «Веселі Жабокричі» (реж. В. Іванов), «17-й трансатлантичний» (реж. В. Довгань), «Людина у прохідному дворі» (4 серії, т/ф, реж. М. Орлов; усі – 1971), «Ні пуху, ні пера» (1973, реж. В. Іванов), «Анна і Командор» (реж. Є. Хринюк), «Білий башлик» (реж. В. Савельєв; обидва – 1974), «Хвилі Чорного моря: Біліє парус одинокий» (реж. А. Войтецький), «Канал» (реж. В. Бортко; обидва – 1975), «Театр невідомого актора» (1976, реж. М. Рашеєв), «Женці» (1978, реж. В. Денисенко), «Від Бугу до Вісли» (1980, реж. Т. Левчук).

Є. Н. Махтіна, О. Б. Парфенюк

Стаття оновлена: 2006