Гришин Володимир Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гришин Володимир  Степанович

ГРИ́ШИН Володимир Степанович (06. 11. 1918, м. Дубно, нині Рівнен. обл. – 27. 10. 1978, м. Коломия Івано-Фр. обл.) – живописець, графік, фотограф. Мист. освіту здобув при Почаїв. лаврі у школі іконопису (1935–39). Заарешт. 1942, після тортур і сфабриков. доказів рішенням суду 30 березня 1943 засудж. до розстрілу. Згодом вищу міру покарання замінено на 10 р. суворого режиму. Термін відбував у Востураллазі м. Тивда Свердлов. обл. Від 1949 – у Берлазі на Колимі. 1951 звільнений з табору, а заслання тривало до 1956. Через заборону повернення і працевлаштування в Україні 1956–74 працював художником у Магадан. вироб. твор. майстерні Якут. відділу худож. фонду РРФСР. Автор портретів, пейзажів («Копиці сіна», 1960), гравюр («Гуцулка Оленка», 1965), худож. оформлення книг. Учасник обл. виставок образотвор. і декор. мист-ва від 1956. На виставці художників Сибіру і Далекого Сходу від Магадан. обл. (РФ) отримав Диплом 3-го ступ. і 1-е м. за картину «Якутка» (1956); диплом 2-го ступ. і 2-е м. за полотно «Мати» (1959) та серію пейзаж. етюдів (1959); диплом 1-го ступ. за серію портретів (1960); диплом 2-го ступ. за художнє оформлення і полігр. виконання альманаху «На Севере Дальнем» (1960); на Всерос. конкурсі «Мист-во книги» у Москві – диплом 2-го ступ. за художнє оформлення кн. «Следы на снегу» П. Демидова, М. Муравина (1969). Реабіліт. 1971, повернувся в Україну, від 1974 – в Коломиї. Приятелював з лікарями – В. Кархутом, І. Романюком, письменником Ф. Погребенником, літературознавцем Б. Антоненком-Давидовичем. Подорожував Україною, їздив на пленери в гуцул. села (Космач, Шешори), брав участь у місц. виставках (1975, 1980). Окремі роботи зберігаються у музеях Магадана.

О. І. Никорак

Стаття оновлена: 2006