КОМАРЕ́ЦЬКИЙ Микола Ананійович (04. 05. 1877, м-ко Чорнухи Лохвиц. пов. Полтав. губ., нині смт Полтав. обл. – 25. 06. 1931, Ленінград, нині С.-Петербург) – церковний і громадський діяч, меценат. Закін. Полтав. духовну семінарію (1899). У тому ж році рукопокладений у ієреї. Служив священиком у Ромен. пов. Полтав. губ. 1907–12 – депутат 3-ї Держ. думи Рос. імперії від Полтав. губ. Входив до найвпливовішої фракції партії октябристів, від жовтня 1909 – до групи правих октябристів. Чл. комісій у справах Православ. Церкви, віросповідання, нар. освіти, місц. самоврядування. Ініціював законопроект «О введении всеобщего начального обучения» (1907). Брав участь у розробленні низки законів, зокрема «О языке преподавания в школах местностей с малорусским населением», «Об улучшении и увеличении крестьянского землевладения и землепользования», «О пенсиях учителям и учительницам приходских училищ». Надавав кошти на потреби понад 10-ти церков, передав сотні книг для б-к початк. земських уч-щ, профінансував буд-во приміщень 3-х таких уч-щ. 1912–17 – полковий священик. Разом із полком брав участь у 1-й світ. війні, відзначений бойовими нагородами. Від 1917 – протоієрей і настоятель церков у Ленінграді. 28 березня 1922 заарешт. за звинуваченням у супротиві вилученню церк. цінностей, однак через 3 місяці виправданий і звільнений.
Літ.: Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. П., 1914; Коцур В. А. Із Сакунової Слободи в депутати ІІІ Державної думи Російської імперії // Голос Посулля. 2011. № 49–50.
В. А. Коцур
Статтю оновлено: 2014