КОМАРЕ́ЦЬКИЙ Сергій Данилович (25. 03. 1881, м-ко Ірклі­їв Золотоніс. пов. Пол­тав. губ., нині село Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл. – 01. 08. 1952, комуна Гаар, р-н Мюнхен, Німеч­чина) – хімік, громадський діяч. Дійс. чл. НТШ (1948). Закін. Пол­тав. духовну семінарію (1903) та Харків. ун-т (1909). Відтоді викладав у 2-й комерц. школі та ін. серед. навч. закладах у м. Кате­ринослав (нині Дніпропетровськ); від 1914 – у Катеринослав. гірн. ін-ті. Згодом виїхав до Чехо-Сло­ваччини. Пра­­цював у м. Подєбради (нині Чехія): 1922–35 – в Укр. госп. академії, де обіймав посади доц., проф. (від 1927), зав. каф. аналіт. хімії, декана інж. ф-ту (від 1924); у 1935–45 – в Укр. тех.-госп. ін-ті (став правонаступни­ком госп. академії, виник при ній 1932 для заоч. навч.): декан інж. ф-ту (1935–45), дир. (1941–45). Пізніше брав участь у відновленні останнього в Німеччині (у м. Реґенсбурґ і Мюнхені), також керував інж. ф-том. Був головою Гол. управи Укр. Червоного хреста (1920-і рр.). Автор підручників з аналіт. (1925), неорган. (1926; обидві без відо­ма К. перевидані Держ. вид-вом Рад. України) і орган. (1942) хімії; низки наук. статей (укр., нім. і чеською мовами), зокрема «До питання про одержання йоду з рослин Чорного моря» (1927), «Наукова чинність українських хеміків на еміграції за 10 років», «Визначення Аg в сумішку з Рb» (обидві – 1932), «Наукова діяль­ність проф. академіка І. Горбачевського» (1934). Один з розробників укр. хім. термінології.

М. Г. Железняк, А. І. Шушківський