Грищенко Арнольд Панасович

Визначення і загальна характеристика

ГРИ́ЩЕНКО Арнольд Панасович (23. 09. 1936, с. Мутичів Ріпкин. р-ну Черніг. обл. — 17. 12. 2006, Київ) — мово­знавець. Брат Геннадія, батько Тараса Грищенків. Доктор філологічних наук (1980), професор (1987), академік АПНУ (1999). Заслужений діяч науки і техніки України (1995). Закін. Ніжин. пед. ін­ститут (1958). Вчителював на Чернігівщині. 1960 вступив до аспірантури Ін­ституту мово­знавства АН УРСР (кер. канд. дис. М. Жовтобрюх). У 1963–81 працював м. н. с., а згодом — старший науковий спів­робітник цього Ін­ституту; 1981–2006 — завідувач кафедри української мови Нац. пед. університету (обидва — Київ). Наукові дослідже­н­ня Г. із синтаксису та морфології сучас. української мови, історії української мови від­значаються докладним аналізом явища в синхронії та діахронії, типол. та порівнял.-істор. зі­ставле­н­нями з тотожними явищами в ін. мовах. Для праць Г. характерне по­єд­на­н­ня глибокого змісту, широти охоплених про­блем з ясністю та простотою викладу; висновки об­ґрунтовані значним мовним матеріалом як літ., так і діалектної систем не лише укр., а й фактично всіх словʼян. та багатьох європ. мов. Як чл. Нац. правопис. комісії при КМ України роз­робляв пита­н­ня правопису слів іншомовного походже­н­ня. Глибоке зна­н­ня нім., англ. та всіх словʼян. мов давало можливість науковцю пропонувати зміни до тих чи інших норм «Українського правопису» (проєкт найновішої редакції, К., 1999), керуючись наук. засадами, а не емоціями. На основі архів. документів дослідив жит­тєвий та наук. шлях ви­знач. укр. мово­знавця — О. Синявського: «Люди і долі (Штрихи до порт­рета Олекси Синявського)» // «Рідний край: наук., публіцист., худож.-літ. альманах», 2005, № 1. Створив наук. школу з історії та сучас. функціонува­н­ня граматичної системи української мови. Спів­автор низки академ. ви­дань, зокрема «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис» (1972), «Словотвір сучасної української літературної мови», «Морфологічна будова сучасної української літературної мови» (обидва — 1975), «Історія української мови: У 4 т.» (1978–83, відп. ред. 4-го тому («Синтаксис»); премія ім. І. Франка АН УРСР, 1985; усі — Київ). Автор та спів­автор низки під­ручників для ВНЗів, зокрема «Сучасна українська літературна мова» (К., 1993), що витримав кілька ви­дань і є осн. навч. посібником для багатьох ВНЗів України.

Пр.: Складнос­урядне рече­н­ня в сучасній українській літературній мові. 1969; Прикметник в українській мові. 1978; Граматика української мови. 1982 (спів­автор); Украинская грам­матика. 1986 (спів­автор); усі — Київ.

Літ.: Академік Арнольд Панасович Грищенко. Бібліо­графія до 70-річчя. П., 2006.

М. Г. Железняк

Завантажити статтю