Комаринець Теофіль Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комаринець Теофіль  Іванович

КОМАРИ́НЕЦЬ Теофіль Іванович (22. 03. 1927, с. Передмірка, нині Лановец. р-ну Терноп. обл. – 08. 10. 1991, Львів) – літературознавець. Бать­­ко Н. Комаринець. Д-р філол. н. (1987), проф. (1988). Дійс. чл. НТШ (1992, посмертно). Закін. Львів. ун-т (1950). Працював від 1954 у Львів. пед. ін-ті: від 1960 – зав. каф. укр. літ-ри; від 1967 – у Львів. ун-ті: від 1987 – проф. каф. укр. літ-ри, від 1990 – зав. каф. фольклористики. Голова Т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка (від 1988). Досліджував проб­леми фольклору та романтизму, творчість І. Франка, Лесі Українки, С. Руданського. Захищав романт. стиль від соціол. тлума­чення, поділу на рев. і реакційний, трактування його як підготовку до реалізму. Якщо зважити, що з романтизмом в укр. літ-рі пов’язані пробудження нац. самосвідомості, значні естет. досягнення, то нехтування цим стилем могло призвести до при­­ниження самої літ-ри. Актуал. є статті К. про джерела укр. романтизму на зх.-укр. землях; у монографії «Ідейно-естетичні основи українського романтизму (проблема національного й інтернаціонального)» (Л., 1983) одним із них на поч. 19 ст. дослідник вважав діяльність Пере­мис. гуртка священиків. Подав систем. аналіз творчості «Руської трійці». Діяльність М. Шашкевича пов’язав з альманахом «Русалка Днѣстровая» (Буда, 1837), який, за переконанням ученого, мав таке ж значення для історії укр. літ-ри, як і «Енеида…» (С.-Пе­тербург, 1798) І. Кот­ляревського, оскільки протистояв політиці онімечення та спольщення укр. насел. Галичи­ни. Увагу К. привернула суперечлива постать Я. Головацького: його відхід від ідеалів «Руської трійці» вважав проявом ренегатства як сусп.-нац. явища, але ця фатал. помилка не повинна применшувати внеску Я. Головацького в укр. культуру та розвиток самосвідомості народу. У шевченкознав. працях (зокрема «Шевченко і народна творчість», К., 1963) К. заперечив зведення худож. творів поета до вузькокласових мотивів і соціологізов. схем. Аналізуючи пое­­ми «Відьма», «Варнак», «Москалева криниця», вивів із поет. творів Т. Шевченка ідею прощення, а не помсти, справедливості та добра, а не клас. ненависті, засудження жорстокості (ст. «Проблема добра і зла в поезії Шевченка», вміщена у зб. «Твори», Л., 1999). У ст. «Поема “Великий льох” у контексті Шевченкової концепції України» // «Записки Наукового товариства ім. Шевченка» (Л., 1990, т. 221) розгорнув концептуал. положення, що цей твір є ключем до пізнання вибудованого поетом світу і здобув озна­ки міфол. осягнення часопростору укр. нац. буття. Погляд на Т. Шевченка як творця міфоуніверсалій був новим для вітчизн. шевченкознавства і дав можливість побачити поета як творця міфу України з її нац. архетипами («розрита могила», «воскресла могила»). Такий підхід допоміг обґрунтувати тезу про романт. тип худож. мислення поета, в якому взаємодія реального й ідеального призводить до творення особистості, інтегрованої у світ. універсум: природа, сусп-во, істор. процес. Методол. проблеми історії укр. літ-ри порушив у ст. «Типологія романтичного героя в поезії Шевченка» // «Збірник праць 27-ї на­уко­­вої Шевченківської конференції. Сімферополь, 12–14 березня 1986 року» (К., 1989), «Кон­­цеп­­ція романтизму в літературо­­знавчих працях Івана Франка» // «Іван Франко і світова куль­тура» (К., 1990, кн. 1). Автор роз­­відки «Б. Лепкий і його тетралогія “Мазепа”» // «Твори» (Л., 1999), низки статей на громад.-політ. теми. Займався поверненням замовчуваних імен і творів укр. літ-ри.

Літ.: Шалата М. Шевченкознавчі дослідження Т. Комаринця // Шалата М. Година для праці настала. Дрогобич, 1997; Теофіль Комаринець: Людина, вчений, політик: Спогади. Л., 1999; Ільницький М. Подвижник науки (Теофіль Комаринець) // Ільницький М. У фокусі віддзеркалень. Л., 2005; Теофіль Комаринець: Бібліогр. покажч. Л., 2008.

М. М. Ільницький

Стаття оновлена: 2014