Грищенко Микита Минович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грищенко Микита  Минович

ГРИ́ЩЕНКО Микита Минович (14(27). 09. 1900, с. Трушки, нині Білоцерків. р-ну Київ. обл. – 15. 09. 1987, Київ) – педагог. Д-р пед. н. (1956), проф. (1957). Засл. діяч н. УРСР (1969). Закін. Вищі пед. курси (1923), юрид. ф-т Київ. ін-ту нар. госп-ва (1926). У 1923–30 працював у школах та органах нар. освіти; 1930–34 – дир. Київ. ІНО; 1934–41 – нач. навч. частини, вчений секр., 1946–48 – заст. дир., 1955–58 – дир. НДІ педагогіки (Київ); 1941–46 – нач. упр. шкіл Мін-ва освіти УРСР; 1948–55 – дир. НДІ дефектології (нині Ін-т спец. педагогіки АПНУ, Київ); 1958–80 – проф., водночас 1960–75 – зав. каф. педагогіки Київ. ун-ту. Досліджував історію розвитку школи і педагогіки в Україні.

Пр.: Невпинно поліпшувати якість роботи спеціальних шкіл. 1950; Розвиток народної освіти на Україні за роки радянської влади. 1957; Народна освіта в західних областях Української РСР. 1960; Дидактичні поради молодому викладачеві вищої школи. 1973; Спадщина К. Д. Ушинського і питання педагогіки вищої школи. 1975 (усі – Київ).

Літ.: Шевченко Л. В. Грищенко Микита Минович // Істор. ф-т Київ. ун-ту: минуле й сьогодення (1834–2004 рр.). К., 2004.

В. К. Майборода

Стаття оновлена: 2006