Грінчак Василь Якович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грінчак Василь  Якович

ГРІНЧА́К Василь Якович (26. 04. 1928, с. Китайгород Тростянец. р-ну, нині Вінн. обл. – 21. 01. 1987, с. Копачів Обухів. р-ну Київ. обл., похов. у Києві) – письменник. Чл. СПУ (1959). Закін. Одес. ун-т (1953). Працював ред. у вид-ві «Молодь», зав. ред. вид-ва «Веселка». Дебютував у період. виданнях 1953. Перша поет. зб. – «Мені не байдуже» (К., 1956). У творчості Г. переважає громадян. лірика. Провідні теми: подвиги захисників батьківщини у роки 2-ї світ. війни, біль тяжких утрат, краса мирної твор. праці. Видав низку збірок віршів та оповідань для дітей: «Вийшло в поле тополятко» (1971), «Боцман Птаха» (1974), «Двоє в морі» (1982), «Настині береги» (1984; усі – Київ) та ін. Перекладав з білорус., естон. та рос. мов, зокрема уклав антологію «Пісні Естонії» (К., 1972).

Тв.: Неспокій. 1959; Пам’ять серця. 1961; Горіння. 1964; Поезії. 1966; Кетяг калини. 1971; Листи в безсмертя. 1973; Позивні мужності. 1978; Вірність. 1979; В промінні колоска. 1983; усі – Київ.

Літ.: Кулеба Г. Незабутні сторінки історії // Дніпро. 1974. № 2; Моргаєнко П. Василеві Грінчаку – 50 // ЛУ. 1978, 28 квіт.; Василь Грінчак: Некролог // Там само. 1987, 29 січ.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2006