Грінченко Настя

Визначення і загальна характеристика

ГРІНЧЕ́НКО Настя (Анастасія Борисівна; псевд.: Гаєнко Н., Горова Настя, Сагайдачна Настя, Наталка та ін.; 13(25). 12. 1884, с. Нижня Сироватка, нині Сум. р-ну Сум. обл. — 01(14). 10. 1908, Київ) — письмен­ниця і пере­кладачка. Дочка Бориса і Марії Грінченків. Навч. у Львів. університеті (1903–04). Учасниця с.-д. руху 1905–07, зокрема зброй. ви­ступу робітників у м. Лубни (нині Полтав. обл., 1905). Була двічі увʼязнена, що при­звело до тяжкого захворюва­н­ня. Пере­бувала під жандарм. на­глядом до кінця життя. Дебютувала 1896 у ж. «Дзвінок» пере­кладом з М. Рубакіна. Упорядкувала збірки пере­кладів худож. творів рос. письмен­ників для дітей: «Добрий звір», «Буря на морі» (обидві — Чернігів, 1903), «Між хмарами сонечко» (К., 1904). Авторка лірич. віршів, байок, оповідань, рец., наук.-публіцист. дослідж. «Ідея федералізму в “кон­ституціях” декабристів» (К., 1907), популяр. брошур для народу. У 1900-х рр. пере­клала окремі твори М. Твена («Пригоди Гека Фінна»), Г. Ібсена («Ґедда Ґаблер», «Росмерсгольм», «Жінка з моря»), А. Франса («Дочка Ліліт»), Г. Зудерман­на («Огні Іванової ночі»), Ґ. Брандеса, Е. де Амічіса, О. Шрайнер. Записувала укр. фольклор (опубл. у зб. «Этно­графические материалы, со­бран­ные в Черниговской и соседних с ней губерниях», Чг., т. 2, 1896; т. 3, 1899). Ви­дано бібліотечну серію «Книжки памʼяті Насті Грінченко» (1911–13).

Літ.: Сахно Л. Від вогню вогонь // Вітчизна. 1968. № 11.

Г. Д. Зленко, А. Г. Погрібний

Завантажити статтю