Грінченко Настя - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грінченко Настя

ГРІНЧЕ́НКО Настя (Анастасія Борисівна; псевд.: Гаєнко Н., Горова Настя, Сагайдачна Настя, Наталка та ін.; 13(25). 12. 1884, с. Нижня Сироватка, нині Сум. р-ну Сум. обл. – 01(14). 10. 1908, Київ) – письменниця і перекладачка. Дочка Бориса і Марії Грінченків. Навч. у Львів. ун-ті (1903–04). Учасниця с.-д. руху 1905–07, зокрема зброй. виступу робітників у м. Лубни (нині Полтав. обл., 1905). Була двічі ув’язнена, що призвело до тяжкого захворювання. Перебувала під жандарм. наглядом до кінця життя. Дебютувала 1896 у ж. «Дзвінок» перекладом з М. Рубакіна. Упорядкувала збірки перекладів худож. творів рос. письменників для дітей: «Добрий звір», «Буря на морі» (обидві – Чернігів, 1903), «Між хмарами сонечко» (К., 1904). Авторка лірич. віршів, байок, оповідань, рец., наук.-публіцист. дослідж. «Ідея федералізму в “конституціях” декабристів» (К., 1907), популяр. брошур для народу. У 1900-х рр. переклала окремі твори М. Твена («Пригоди Гека Фінна»), Г. Ібсена («Ґедда Ґаблер», «Росмерсгольм», «Жінка з моря»), А. Франса («Дочка Ліліт»), Г. Зудерманна («Огні Іванової ночі»), Ґ. Брандеса, Е. де Амічіса, О. Шрайнер. Записувала укр. фольклор (опубл. у зб. «Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях», Чг., т. 2, 1896; т. 3, 1899). Видано бібліотечну серію «Книжки пам’яті Насті Грінченко» (1911–13).

Літ.: Сахно Л. Від вогню вогонь // Вітчизна. 1968. № 11.

Г. Д. Зленко, А. Г. Погрібний

Стаття оновлена: 2006