Гродзинський Дмитро Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гродзинський Дмитро  Михайлович

ГРОДЗИ́НСЬКИЙ Дмитро Михайлович (05. 08. 1929, м. Біла Церква, нині Київ. обл.) – фізіолог рослин, біофізик і радіобіолог. Син Михайла Карповича, брат Андрія, батько Михайла Дмитровича Гродзинських. Д-р біол. н. (1966), проф. (1969), акад. НАНУ (1990). Засл. діяч н. і т. України (1998). Держ. премії України у галузі н. і т. (1992, 2004), премія ім. М. Холодного АН УРСР (1980). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступ. (2004). Держ. нагороди України. Закін. Білоцерків. с.-г. ін-т (1952) та мех.-мат. ф-т Моск. ун-ту (1954). Від 1955 працював в Ін-ті фізіології рослин АН УРСР (Київ): від 1963 – зав. відділу біофізики і радіобіології, 1975– 86 – дир. У 1986–90 – зав. відділу біофізики і радіобіології Ін-ту ботаніки АН УРСР (Київ), від 1990 – Ін-ту клітин. біології та генет. інженерії НАНУ (Київ). Від 1998 – акад.-секр. Відділ. заг. біології НАНУ. Водночас від 1958 викладає в Київ. ун-ті (проф. заснованої ним каф. радіобіології), Нац. ун-ті «Києво-Могилян. академія» і Міжнар. Соломон. ун-ті. 1962–63 був експертом Міжнар. орг-ції з с. госп-ва ООН в Югославії. Автор наук. праць з питань фізіології, біохімії, біофізики та радіобіології рослин. Вивчає вплив малих доз іонізувал. випромінювання на рослини, роль природ. радіоактивності ґрунтів і рослин в життєдіяльності живих організмів, застосування методу мічених атомів у дослідженнях фотосинтезу і метаболізму. Розробив теорію і встановив компартментацію метаболіч. фондів низки метаболітів рослин. клітини. Сформулював осн. положення теорії надійності біол. систем, встановив значення репарації ДНК, ін. структур клітини та репопуляції в меристемах рослин у процесах відновлення рослин після опромінення. Опрацював низку методів практич. використання радіації в селекції та рослинництві. Після Чорнобил. катастрофи розпочав дослідж., пов’язані з упередженням негатив. радіобіол. наслідків аварії. Одним з перших порушив таємницю про екол. наслідки радіоактив. забруднення та про ризик захворювань. Гол. ред. ж. «Фізіологія та біохімія культурних рослин» (1974–86), «Радиобиология» (1988–91).

Пр.: Методика применения радиоактивных изотопов в биологии. К., 1962; Краткий справочник по физиологии растений. К., 1964; 1973 (співавт.); Естественная радиоактивность растений и почв. К., 1965; Модели живого и ботаническая бионика. К., 1966; Биофизика растений. К., 1972; Защита растений от лучевого поражения. Москва, 1973 (співавт.); Математические модели в физиологии растений / Пер. с англ. К., 1982; Надежность растительных систем. К., 1983; Формирование радиобиологической реакции растений. К., 1984 (співавт.); Старение растений // Надежность и элементарные события процессов старения биологических объектов. К., 1986; Біофізика: Підруч. К., 1988 (співавт.); Радиобиология растений. К., 1989; Антропогенная радионуклидная аномалия и растения. К., 1991 (співавт.); Эколого-биологические последствия Чернобыльской катастрофы // Чернобыл. катастрофа. К., 1995 (укр. мовою – 1996; англ. мовою – 1997); Колекція чорнобильських мутантів озимої пшениці. К., 1999 (співавт.); Радіобіологія: Підруч. К., 2000; Чотиримовний словник назв рослин (укр.-рос.-англ.-лат.). К., 2001; Проблеми збереження та відновлення біорізноманіття в Україні. К., 2001 (співавт.); Механізми регуляції монокарпічного старіння рослин // ФіБКР. 2003. Т. 35, № 3(203); Основи системної біології: Навч. посіб. К., 2005 (співавт.).

Літ.: Князюк В. К. Братья Гродзинские // Дружба народов. Москва, 1978. № 3; Отечественная радиобиология. История и люди. Москва, 1997; 70-річчя академіка НАН України Д. М. Гродзинського // Вісн. НАНУ. 1999. № 8; Його знає весь світ (До 75-річчя Дмитра Михайловича Гродзинського) // Бюл. екол. стану зони відчуження та зони безумов. відселення. 2004. № 2(24).

М. М. Хомляк

Стаття оновлена: 2006