Грозін Борис Дмитрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грозін Борис  Дмитрович

ГРО́ЗІН Борис Дмитрович (04(16). 10. 1898, Київ – 22. 10. 1962, там само) – матеріалознавець. Д-р тех. н. (1950), проф. (1951). Чл.-кор. АН УРСР (1939). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. політех. ін-т (1930). Під час навч. працював в експерим. відділі технол. кафедри. Від 1933 – нач. сектору металознавства НДІ хім. машинобудування, водночас – консультант на київ. підпр-вах. Від 1935 – в Ін-ті буд. механіки АН УРСР (нині Ін-т механіки НАНУ, Київ): від 1944 – зав. відділу металознавства та контакт. міцності; 1941–44 – на з-ді авіамоторів (м. Уфа, Башкортостан, РФ). Викладав у Київ. ін-ті цивіл. повітр. флоту (1947–49), Ін-ті легкої пром-сті (Київ, 1951–57). Наук. праці присвячені міцності і пластичності металів, довговічності й надійності машин, розробленню нових технол. процесів у машинобудуванні. Досліджував антифрикційні чавуни, зношення зубчатих коліс, механізм деформації поверхневих шарів металу. Сконструював ряд машин і механізмів, які застосовують у різних галузях пром-сті.

Пр.: Економія кольорових металів у деталях, що працюють на тертя // Доп. АН УРСР. 1939; Износ и механическая обработка металла. К.; Л., 1948; Механические свойства закаленной стали. К.; Москва, 1951; Причины появления трещин в шейках валов тракторных двигателей. Москва, 1956 (співавт.); Вплив коливань основних вузлів токарних автоматів та напівавтоматів на якість оброблюваної поверхні. К., 1958 (співавт.); Повышение эксплуатационной надежности деталей машин. Москва; К., 1960 (співавт.).

О. А. Гамшеєва

Стаття оновлена: 2006