Комбікормова промисловість - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комбікормова промисловість

КОМБІКО́РМОВА ПРОМИСЛО́ВІСТЬ – галузь промисловості, підпри­ємства якої виробляють комбіновані корми для сільськогосподарських тварин, птиці. Перші відомості про годівлю тварин комбікормами відносять до періоду 8–5 тис. до н. е., коли насел. Близького Сходу (Зх. Іран, Пн. Ірак, частини Сирії, Пд.-Сх. Туреччини та Палестини) почало переходити до осілого способу життя і розводити тварин. Необхідність заготівлі кормів про запас на періоди несприятливих погод. умов і тривалих переходів потребувала вирішен­ня проблеми збереження корм. засобів і приготування комбі­кор­мів, які мали забезпечити повноцінну годівлю тварин. Відомо, що для годівлі коней та верблюдів під час тривалих переходів у пустелях стародавні люди використовували висушені на сонці коржики, приготовлені з замоченого товченого зерна, сіна, солі і розтертих плодів деяких рослин. На поч. 18 ст. розпочато наук. дослідж. у галузі нормов. годівлі тварин. 1810 нім. учений-агроном А.-Д. Теєр опуб­лікував таблиці взаємозаміни кормів по відношенню до сіна і запропонував перші норми годівлі великої рогатої худоби. 1836 франц. агрохімік Ж.-Б. Бу­­сенґо встановив важливе значення азоту у кормах і те, що його вміст може слугувати показником їхньої поживності. 1842 М. Шоссе виявив, що с.-г. птиці для нормал. розвитку необхідні добавки кальцію до зерна.

Бур­­хливий розвиток зерноперероб. пром-сті наприкінці 19 ст. призвів до отримання знач. кількості відходів: пшенич. висівок, макухи та ін., що стало поштовхом до розвитку технології приготування комбікормів для домаш. тварин. 1859 Дж. Лоуес та І. Джильберт уперше опублікували дані про мінерал. склад тіла с.-г. тварин, а 1873 Ґ. Бунґе довів потребу жуйних тварин у кухон. солі. 1874 нім. учений Е. Вольф запропонував оцінювати поживність кормів за сумою вмісту в них перетрав. пожив. речовин. 1881 М. Лунін ви­­словив гіпотезу про наявність у продуктах харчування і кормах особливих життєво важливих ре­­човин – вітамінів. Одним із перших досвідів пром. вироб-ва ком­бікормів можна вважати спроби забезпечити коней, яких використовували у військ. цілях, легким і повноцін. кормом. 1877 на сухар. з-дах С.-Пе­тербурга, Москви і Києва виробляли комбікорми у вигляді сухих галет, що в ході військ. дій забезпечувало кращу маневреність кінних з’єднань, не прив’язаних до обо­­зів із кормами. Проте вироб-во сухих галет згодом припинено і відновлено 1907 на кустар. підпр-вах, які виготовляли галети, до складу яких входило 90 % вівсяного, горохового та житнього борошна і 10 % подріб­неного лляного насіння, а також пресов. корм. суміші із сіна, вівса, лляного насіння і відходів харч. пром-сті із додаванням ку­­хон. солі. Наприкінці 1916 вироб-во цих комбікормів припинено; єди­­ний з-д, що виготовляв прості корм. суміші, діяв у Мос­кві 1917–20. На поч. 19 ст. амер. фізіолог Г.-П. Армсбі увів поняття «валова і перетравна енергії корму», а нім. учений О. Кельнер – поняття «кормова одиниця», що визначається за крохмал. еквівалентом. Засн. вчення про годівлю тварин у Рос. імперії вважають М. Червінського, який видав ґрунт. працю «О методах исследования русских кормо­вых продуктов» // «Избранные сочинения» (Мос­ква, 1951, т. 2). 1928 у СРСР побудовано перший комбікорм. з-д потуж. 80 т щодоби (Москва).

У тому ж році створ. кооп. т-во «Комбікорм», яке побудувало 2 комбікорм. з-ди: побл. ст. Болшево Моск. обл. (потуж. 200 т щодоби) і під Харковом (80 т щодоби). Від кін. 1929 питаннями комбікорм. вироб-ва займалося АТ «Союзхліб», 1931 організовано всесоюз­не об’єдн. «Союзпромкорм», у підпорядкування якому передано усі комбікорм. з-ди. Тоді ж у будівлях колиш. млинів побудували комбікорм. з-ди в Оренбурзі, Саратові, Рибінську (усі – РФ) та Дніпропетровську. 1930 у Полтаві уведено в дію експерим. комбікорм. з-д потуж. 65 т щодоби. На ньому відпрацьовували нові технол. прийоми, ви­пробовували устаткування, вво­дили мелясу до складу комбікормів, використовуючи горизонтал. змішувач безперерв. дії. 1933 у СРСР працювали 7 комбікорм. з-дів. 1933 опубліковано нові таблиці поживності віт­чизн. корм. засобів. 1934 у Мос­кві створ. Центр. н.-д. лаб. комбікорм. пром-сті, яка займалася удосконаленням рецептури ком­бікормів і технології їх вироб-ва. У тому ж році організовано проектну контору «Комбікормпроект» при Головкомбікормі, за проектами якої 1933–40 побудо­­вано і введено в експлуатацію 20 комбікорм. з-дів заг. потуж. 1185 тис. т комбікормів що­­року, зокрема у Києві, Кіровограді, Одесі. Комбікорми виробляли переважно для свиней, ве­­ликої рогатої худоби і коней. Під час 2-ї світ. війни зруйновано 12 ком­­бікорм. з-дів, об’єми вироб-ва комбікормів різко ско­­ротилися, довоєн. рівень відновлено 1951. Наприкінці 1940-х рр. розпочато виготовлення нового виду продукції – комбікормів для с.-г. птиці, що потребувало орг-ції ліній лущення зерна плівчастих культур. 1952 Голов­комбікорм, якому підпорядковувалися 23 комбікорм. з-ди потуж. 1383 тис. т продукції, ліквідовано. Від 1953 проектуванням галуз. з-дів почав займатися ін-т «Промзернопроект».

За продуктивністю визначили 3 осн. типи комбікорм. підпр-в: потуж. 30–100 т, 110–280 т та понад 280 т щодоби. З метою скорочення витрат на перевезення сировини комбікорм. цехи будували при млинах сортового помелу. До складу комбікормів додавали бл. 40 % висівок, а потуж. становила 75, 100 і 150 т щодоби. 1954 вперше розроблено і введено в дію «Правила організації і ведення технологічного процесу на комбікормових підприємствах». До 1955 комбікорми не збагачували солями мікро­елементів, вітамінами, не використовували антибіотики. Перші досліди з вироб-ва комбікормів, збагачених біологічно актив. речовинами, проведено на Ризькому комбікорм. з-ді.

На поч. 1957 у СРСР працювали 47 комбікорм. з-дів: 31 – у РФ, 9 – в Україні, по два – у Білорусі та Вірменії, по одному – у Казахстані, Латвії та Естонії. Кін. 1950-х рр. – період інтенсив. розвитку багатьох галузей тваринництва і птахівництва. Зростаючий попит на комбікор­ми не задовольнявся. Ростов. СКТБ «Продмаш» (РФ) розроб­лено малогабарит. універс. ком­бікорм. з-д продуктивністю 35–50 т щодоби, який встановлювали на хлібоприймал. підпр-вах, млинах, у колгоспах і радгоспах. Буд-во цих компакт. підпр-в дозволило у короткий термін збіль­шити обсяги вироб-ва комбікор­мів до 11 млн т (1963). Згодом у зв’язку із неспроможністю забезпечити зростаючий рівень вимог до якості комбікормів їхній випуск припинено і розпочато буд-во моноліт. комбікорм. з-дів потуж. 130, 200, 300 і 600 т щодоби. На поч. 1960-х рр. при окремих комбікорм. підпр-вах почали будувати цехи для приготування збагачувал. сумішей із вмістом біологічно актив. речовин. 1961 випуск збагачених комбікормів становив 3,4 % від їхньої заг. кількості, 1964 – 46,7 %, а 1966 – 81,7 %. У 1961 розроблено рецепти і тех. умови на білково-вітамінні добавки, призначені для виготовлення комбікормів у госп-вах і в умовах міжгосп. кооперації, а 1967 у м. Ва­сильків (Київ. обл.) і м. Бєль­­ці (Молдова) побудовано спеціа­­лізов. цехи з їхнього вироб-ва. 1968 у м. Воронеж (РФ) організовано ВНДІ комбікорм. пром-сті з філіями у Києві, Алма-Аті (нині Алмати), Тбілісі і Ризі. 1968 «Пром­зернопроектом» розроблено про­­екти комбікорм. з-дів потуж. 200 і 315 т щодоби зі збірних залізобетон. конструкцій. Наприкінці 1960-х рр. їх почали оснащувати технол. лініями гранулювання розсип. ком­бікор­мів. 1970 розпочато широкомасштабне буд-во міжгосп. комбікорм. з-дів, призначених ефективно переробляти місц. сировину з використанням добавок. 1971 для розрахунку рецептів комбікормів уперше в СРСР застосовано ЕОМ і створ. 34 інформ.-обчислюв. центри, на Єфремов. біохім. з-ді (РФ) уведено в дію перший в країні цех з вироб-ва преміксів. На поч. 1970-х рр. підпр-вами К. п. освоєно випуск карбамід. концентрату. У цей період створ. низку нових проектів комбікорм. з-дів потуж. 400, 500, 630, 735 і 1050 т щодоби, зокрема 1970–80 побудовано 95 таких з-дів (див. Табл.).

На поч. 1980-х рр. у країні налічувалося 2753 міжгосп. комбікорм. з-ди потуж. 12 млн т щороку. До 1985 у СРСР працювали 317 держ. комбікорм. з-дів, що виготовляли щороку понад 33 млн т комбікормів. Так, 1989 досягнуто найкращих результа­тів продуктивності з розрахунку на одну курку-несучку (256 яєць у рік) при витраті комбікормів на 10 яєць 1,65–1,67 кг, середньодобові прирости маси бройлерів становили 28–36 г, а свиней – 636 г при витраті комбікормів на отримання 1 кг приросту 4,4 кг. У 1990-х рр. в Украї­ні у зв’язку із різким зменшенням чисельності поголів’я с.-г. тварин і птиці відбувся знач. спад вироб-ва комбікормів (напр., 1990 – 14 млн т, 1998 – 1,5 млн т), частина підпр-в галузі припинила діяльність. На поч. 21 ст. вироб-во комбікормів в Україні почало зростати (2005 – 3 млн т, 2012 – 6,5 млн т): для с.-г. птиці – понад 50 %, свиней – бл. 20 %, великої рогатої худоби – 10–11 %. Серед потуж. виробників – Бориспіл. експерим. комбікорм. з-д, Миронів. комбінат хлібопродуктів (обидва – Київ. обл.), Ізюм. комбінат хлібопродуктів (Харків. обл.) та агрогрупи «Єдність» (м. Червонозаводське Лох­виц. р-ну Полтав. обл.), «Нібулон» (Миколаїв), «Пан Курчак» (Луцьк) та ін. Перша у СРСР каф. технології комбікормів діяла 1947–54 в Одес. технол. ін-ті харч. пром-сті (нині академія харч. технологій), яку очолив проф. П. Демидов; потім підготовку інженерів для К. п. здійснювали на каф. технології переробки зерна. 1975 у зв’язку зі стрімким розвитком галузі і потребою в кадрах у Ін-ті організовано ф-т технології комбікорм. і біохім. вироб-в та каф. технології комбікорм. і гідроліз. вироб-в. Це була єдина каф. такого профілю у СРСР і залишається нині в Україні. Від 1995 інж. для К. п. готує також Нац. ун-т харч. технологій (Київ). Питаннями розвитку галузі займається Держ. зернопродовольча корпорація України.

Літ.: Максаков В. Я. Виробництво і використання комбікормів. К., 1978; Черняев Н. П. Производство комбикормов. Москва, 1989; Правила організації і ведення технологічного процесу виробництва комбікормової продукції. К., 1998; Кожарова Л. С. Ос­­но­­вы комбикормового производства. Мос­ква, 2004; Єгоров Б. В., Шаповален­ко О. І., Макаринська А. В. Технологія виробництва преміксів. К., 2007; Пеле­­вин А. Д., Пелевина Г. А., Венцо­ва И. Ю. Комбикорма и их компоненты. Москва, 2008; Свеженцов А. И., Горлач С. А., Мартыняк С. В. Комбикорма, преми­ксы, БВМД для животных и птицы. Дн., 2008; Єгоров Б. В. Технологія ви­­робництва комбікормів. О., 2011.

Б. В. Єгоров

Стаття оновлена: 2014