Громашевський Лев Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Громашевський Лев  Васильович

ГРОМАШЕ́ВСЬКИЙ Лев Васильович (01(13). 10. 1887, Миколаїв – 01. 05. 1980, Київ) – лікар-епідеміолог. Чоловік Л. Громашевської. Д-р медицини (1914), д-р соц. медицини (1925, без захисту дис.), проф. (1925), акад. АМН СРСР (1944). Засл. діяч н. УРСР (1957). Премія ім. Д. Заболотного АН УРСР (1974). Герой Соц. Праці (1967). Держ. нагороди СРСР. Закін. Новорос. ун-т в Одесі (1912). Навч. в Ун-ті переривалося переслідуваннями та арештами за рев. діяльність. 1911, перебуваючи на засланні, отримав дозвіл на участь у ліквідації епідемії легеневої чуми в Маньчжурії, згодом боровся з епідемією віспи серед кочових бурятів. Від 1913 працював лікарем. Від 1918 – зав. Одес. дезінфекц. станції. Один з організаторів (1920) і зав. (1923–28) каф. епідеміології, водночас – ректор (1923–27) Одес. мед. ін-ту. 1923 розробив програму викладання епідеміології, обстоював її як самост. науку. Заснував та очолював каф. епідеміології Дніпроп. мед. ін-ту (1928–30) та Центр. ін-ту удосконалення лікарів (Москва, 1931–48); водночас – дир. Сан.-бактеріол. ін-ту (Дніпропетровськ, 1928–31), засн. і дир. Центр. ін-ту епідеміології та мікробіології (Москва, 1931–48). Під час 2-ї світ. війни – військ. лікар. Засн. і дир. (1948–51) Київ. ін-ту інфекц. хвороб, заст. дир. з наук. роботи (1953–80) Київ. ін-ту епідеміології, мікробіології та паразитології (нині об’єднані в Ін-т епідеміології та інфекц. хвороб АМНУ); водночас – зав. каф. епідеміології Київ. мед. ін-ту (1948–62). Голова Респ. та Київ. т-в епідеміологів, мікробіологів та інфекціоністів (1948–80). Гол. ред. «Журнала микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии» (1931– 48). Брав участь в орг-ції ВООЗ (1946). Один з основоположників фундам. епідеміології. Обґрунтував теорію епідем. процесу, сформулював закони епідеміології, розробив вчення про механізм передачі збудників інфекц. хвороб і на його основі створив природ.-наук. класифікацію хвороб, описав заг. принципи рац. боротьби з інфекц. хворобами і ліквідації окремих із них, визначив епідеміологію і напрями профілактики грипу, висип. тифу, поліомієліту, дифтерії, кору, вірус. гепатитів, холери тощо. Ім’я Г. присвоєно Ін-ту епідеміології та інфекц. хвороб АМНУ, на приміщенні Ін-ту та будинку, де він мешкав, відкрито мемор. дошки.

Пр.: Техника и здравоохранение // Профилакт. медицина. 1922. № 2–3; За пять лет: Отчетный сборник дезинфекционной станции (дезкамеры) Одесского губздравотдела за 1918– 1922 гг. О., 1923; Опыт массовой гельминтологической работы в Одессе // Одес. мед. журн. 1930. № 1–2; От обороны к нападению // На фронте здравоохранения. 1931. Вып. 22; Основи сучасної практичної дезінфекції. Х.; К., 1931; Общая эпидемиология. Москва, 1939; 1941; 1942; 1949; 1965; Частная эпидемиология. Москва, 1947 (співавт.); Принципы классификации инфекционных болезней // Вест. АМН СССР. 1947. № 4; Механизмы передачи инфекции. К., 1958; Общая эпидемиология. К., 1965; Современное состояние проблемы эпидемиологии дизентерии и основные меры борьбы с ней // Вопр. эпидемиологии, микробиологии и инфекц. патологии. Кишинев, 1974; Що треба знати про інфекції. К., 1976 (співавт.); Избранные труды: В 3 т. К., 1987.

Літ.: Терехов С. Н. Л. В. Громашевский: К 70-летию с дня рожд. и 45-летию науч. и обществ. деятельности // ЖМЭИ. 1958. № 5; Моргунов И. Н. Л. В. Громашевский – ученый, педагог, общественный деятель // Там само. 1968. № 6; Моргунов И. Н., Покровский В. И. По страницам работ Л. В. Громашевского // Там само. 1987. № 10; Щербак Ю. Н., Громашевская Л. Л. Лев Васильевич Громашевский: К 100-летию со дня рожд. // Очерки истории, естествознания и техники. К., 1987. Вып. 33; Пам’яті Л. В. Громашевського: До 110-річчя з дня народж. К., 1997.

Ю. Д. Гоц, А. Л. Гураль, В. О. Мухопад

Стаття оновлена: 2006