Громовенко Павло Федорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Громовенко Павло  Федорович

ГРОМОВЕ́НКО Павло Федорович (24. 06. 1941, с. Хрещенівка Нововоронцов. р-ну Херсон. обл. – 18. 10. 1997, Київ) – актор, майстер художнього слова. Нар. арт. України (1996). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1993). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1966; викл. М. Єсипенко). Працював у Київ. театрі оперети (1967–69) та укр. драм. театрі ім. І. Франка (1969–77); від 1977 – у Київ. філармонії, на Укр. радіо і телебаченні. У репертуарі – моновистави за творами укр., рос. та зарубіж. класиків: «Стою на землі» Б. Олійника, «Моя колиска – скіфський степ» (укр. поезія, проза, пісня, романс), «Вінок сонетів» (класична європ. поезія епохи Відродження), «...Найбільш за все – любов до Батьківщини» (за творами О. Гончара, Р. Гамзатова, І. Драча, Ю. Яновського та ін.), «Із забуття – в безсмертя» (твори поетів розстріляного Відродження) та ін. Значне місце в творчості Г. займала поезія Т. Шевченка. З огляду на громадян. пафос та глибокий патріотизм його творів, неодноразово зазнавав утиску влади, зокрема 1984 сольна програма за творами Т. Шевченка «Ми не лукавили з тобою» була заборонена офіц. органами як «соціально шкідлива». До 175-річчя Т. Шевченка Г. здійснив програму «Та не однаково мені», у якій поет поставав як європ. інтелігент, котрий своє життя, талант присвятив своєму народові.

Літ.: Селезінка В. Живе слово Громовенка // Буковина. 1993, 2 лют.

В. А. Лукашев

Стаття оновлена: 2006