Гронець Максим Прокопович — Енциклопедія Сучасної України

Гронець Максим Прокопович

ГРО́НЕЦЬ Максим Прокопович (08(20). 02. 1884, с. Кропивне, нині Бахмац. р-ну Черніг. обл. – 28. 04. 1963, Москва) – живописець. Навч. у С.-Петербур. АМ (від 1906; викл. Д. Кардовський). У Києві – від 1918. Викладав у Київ. худож.-пром. школі (1920–24), Одес. худож. (1925–31) та Моск. архіт. (1931–56) ін-тах. Учасник мист. виставок від 1914.

Тв.: «У майстерні художника» (1914), «Тяжке минуле башкирського народу» (1939); портрети – П. Тичини (1920), М. Рильського (1922), А. Бучми (1923), К. Ворошилова (1938), Героя Рад. Союзу Д. Лялюшенка (1943), акад. К. Островитянова (1957).

Т. А. Галькевич

Статтю оновлено: 2006

Покликання на статтю
Т. А. Галькевич . Гронець Максим Прокопович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32008 (дата звернення: 20.04.2021)