Грудина Дмитро Якимович

Визначення і загальна характеристика

ГРУДИ́НА Дмитро Якимович (псевд. — Коваль; 10(22). 02. 1893, м. Ніжин, нині Черніг. обл. — 27. 10. 1937, Київ) — театральний критик, письмен­ник, актор. Закін. Ніжин. училище (1905). У 1912 пере­їхав до Києва. За членство у київ. групі РСДРП та за роз­по­всюдже­н­ня листівок був заарешт. і засудж. на 2 р. Від 1916 грав у аматор. трупах Ніжина разом з М. Заньковецькою. Деякий час ви­ступав у трупі М. Садовського та Нар. театрі («Троїцький дім») у Києві. 1921 — реж. і актор Харків. рад. театру ім. Т. Шевченка. Від 1921 — у Ніжині: 1922 організував Держ. драм. студію ім. М. Заньковецької, яка повин­на була готувати кадри для «зразкового драматичного театру» з класич. укр. та світ. репертуаром. 1923 пере­їхав до Харкова, де спів­працював з С. Пилипенком, В. Блакитним, А. Хмарою. Був ред. г. «Селянська правда» (1924), кер. Нар. укр. театру (1924–26, по­ставив пʼєсу «Геть­ман Дорошенко» та ін.), головою Всеукр. комітету Спілки працівників мистецтва (1928–30) та секр. літ. обʼ­єдн. «Плуг» (1930–32). Не сприйняв новацій Леся Курбаса (зб. ст. «Декларація і маніфест», 1933) і різко ви­ступив проти нього. Збирав матеріали до історії театру в Україні. Друкувався в ж. «Мистецька трибуна», «Сільський театр», «Театр», «Культработник». 1936 написав кіносценарій «Наталка Полтавка», який за політ. мотивами був заборонений. 20 травня 1937 заарешт. органами НКВС як один із кер. уявної націоналіст. організації «Спілка націонал-демократів України». Роз­стріляний у Лукʼянів. вʼязниці. Реабіліт. 1989 (посмертно).

Тв.: Художнє чита­н­ня. Х., 1927; Перший рейд. К., 1930; Український радянський театр за 15 років // Критика. Х., 1932. Ч. 11.

Літ.: Самойленко Г. В. Дмитро Грудина — театральний діяч і актор з творчого гніздечка М. Заньковецької // Ніжин. старовина. Ніжин, 2006. Вип. 2(5).

Г. В. Самойленко

Завантажити статтю