Грудницький Олександр Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грудницький Олександр  Григорович

ГРУДНИ́ЦЬКИЙ Олександр Григорович (07 (19). 07. 1892, Полтава – після 28. 08. 1921, Київ) – політичний діяч, письменник, публіцист. Закін. г-зію, навч. у Київ. комерц. ін-ті. Чл. УСДРП, від березня 1917 – співроб. її центр. друк. органу – «Робітничої газети». Публіцист. та художні твори публікував також у київ. ж. «Кооперативна зоря», «Будяк», «Книгарь», «Універсальний журнал». Автор зб. новел «П’ять бризків пензля» (1919). За Гетьманату П. Скоропадського – учитель, держ. службовець у Золотоніс. пов. Полтав. губ. Після падіння Гетьманату організував і очолив Золотоніс. ревком, згодом – повітвиконком, орієнтуючись на Директорію УНР, а від січня 1919 – на рад. владу. Незабаром увійшов до УСДРП (незалежних) і зайняв ворожу щодо більшов. влади позицію, шукаючи політ. контактів з укр. повстанцями, з одного боку, і С. Петлюрою – з іншого. Від квітня 1919 – один із кер. антибільшов. виступів у Середньому Подніпров’ї. Проголосив себе головою укр. «Раднаркому», створеного у м. Канів (нині Черкас. обл.) на противагу більшов. на чолі з Х. Раковським. Намагався політ. підпорядкувати і скоординувати дії розрізнених повстан. загонів і, таким чином, блокувати Київ. Улітку 1919 неофіц. примкнув до групи УСДРП (незалежних – лівих), а з ними – до Укр. комуніст. партії (боротьбистів), скорочено – УКП(б). Очолював партизан. загін, який діяв проти військ генерала А. Денікіна на Полтавщині та Катеринославщині (у жовтні 1919 влився до боротьбист. з’єднання Я. Огія, К. Матяша, О. Лісовика). У листопаді 1919 вів політ. переговори з Н. Махном про створення укр. Червоної армії і (з її допомогою) самост. Укр. рад. респ. Редагував у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ) махновську г. «Шлях до волі» та вид. УКП(б) г. «Боротьба». Після відступу білогвардійців з України – чл. Катеринослав. губкому УКП(б), зав. його літ. відділу. Публічно вів гостру полеміку з більшовиками у нац. питанні. У березні 1920, напередодні самоліквідації партії боротьбистів, відійшов від них, не бажаючи підпорядковуватися РКП(б). 1921, працюючи в органах нар. освіти у Києві й перебуваючи для конспірації в КП(б)У, став одним із організаторів Всеукраїнського повстанського комітету, який у контакті з закордон. військ.-політ. центрами УНР повинен був підготувати в Україні збройне повстання проти більшов. влади (обраний уповноваженим з військ. справ, діяв під псевд. Вернигора). Незважаючи на те, що Г. вдалося стати співроб. Київ. ЧК, кер-во останньої через свою агентуру викрило його як петлюрівця і у серпні 1921 заарештувало. Розстріляний за постановою колегії Київ. губерн. ЧК від 28 серпня 1921.

Літ.: Ликвидация петлюровских повстанкомов на Украине // Коммунист. 1921, 7 авг.; Юренко О. За мандатом головного отамана. Олександр Грудницький // Полтав. петлюріана. 1999. Вип. 3; Його ж. Олександр Грудницький: комуніст чи петлюрівець? Доля одного українського письменника // ЛУ. 2000, 15 черв.

О. П. Юренко

Стаття оновлена: 2006