Грудницький Олександр Григорович

Визначення і загальна характеристика

ГРУДНИ́ЦЬКИЙ Олександр Григорович (07 (19). 07. 1892, Полтава — після 28. 08. 1921, Київ) — політичний діяч, письмен­ник, публіцист. Закін. г-зію, навч. у Київ. комерц. ін­ституті. Член УСДРП, від березня 1917 — спів­роб. її центр. друк. органу — «Робітничої газети». Публіцист. та художні твори публікував також у київ. ж. «Ко­оперативна зоря», «Будяк», «Книгарь», «Універсальний журнал». Автор зб. новел «Пʼять бризків пензля» (1919). За Геть­манату П. Скоропадського — учитель, держ. службовець у Золотоніс. пов. Полтав. губ. Після паді­н­ня Геть­манату організував і очолив Золотоніс. ревком, згодом — повітвиконком, орієнтуючись на Директорію УНР, а від січня 1919 — на рад. владу. Незабаром уві­йшов до УСДРП (незалежних) і зайняв ворожу щодо більшов. влади позицію, шукаючи політ. контактів з укр. пов­станцями, з одного боку, і С. Петлюрою — з іншого. Від квітня 1919 — один із кер. антибільшов. ви­ступів у Середньому Подні­провʼї. Проголосив себе головою укр. «Раднаркому», створеного у м. Канів (нині Черкас. обл.) на противагу більшов. на чолі з Х. Раковським. Намагався політ. під­порядкувати і скоординувати дії роз­різнених пов­стан. загонів і, таким чином, блокувати Київ. Улітку 1919 неофіц. при­мкнув до групи УСДРП (незалежних — лівих), а з ними — до Укр. комуніст. партії (боротьбистів), скорочено — УКП(б). Очолював партизан. загін, який діяв проти військ генерала А. Денікіна на Полтавщині та Катеринославщині (у жовтні 1919 влився до боротьбист. зʼ­єд­на­н­ня Я. Огія, К. Матяша, О. Лісовика). У листопаді 1919 вів політ. пере­говори з Н. Махном про створе­н­ня укр. Червоної армії і (з її допомогою) самост. Укр. рад. респ. Редагував у м. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ) махновську г. «Шлях до волі» та вид. УКП(б) г. «Боротьба». Після від­ступу білогвардійців з України — чл. Катеринослав. губкому УКП(б), зав. його літ. від­ділу. Публічно вів гостру полеміку з більшовиками у нац. питан­ні. У березні 1920, напередодні самоліквідації партії боротьбистів, ві­ді­йшов від них, не бажаючи під­порядковуватися РКП(б). 1921, працюючи в органах нар. освіти у Києві й пере­буваючи для кон­спірації в КП(б)У, став одним із організаторів Всеукраїнського пов­станського комітету, який у контакті з закордон. військ.-політ. центрами УНР повинен був під­готувати в Україні збройне пов­ста­н­ня проти більшов. влади (обраний уповноваженим з військ. справ, діяв під псевд. Вернигора). Не­зважаючи на те, що Г. вдалося стати спів­роб. Київ. ЧК, керівництво остан­ньої через свою агентуру викрило його як петлюрівця і у серпні 1921 заарештувало. Роз­стріляний за по­становою колегії Київ. губерн. ЧК від 28 серпня 1921.

Літ.: Ликвидация петлюровских пов­станкомов на Украине // Ком­мунист. 1921, 7 авг.; Юренко О. За мандатом головного отамана. Олександр Грудницький // Полтав. петлюріана. 1999. Вип. 3; Його ж. Олександр Грудницький: комуніст чи петлюрівець? Доля одного українського письмен­ника // ЛУ. 2000, 15 черв.

О. П. Юренко

Завантажити статтю