Грунін Матвій Львович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грунін Матвій Львович

ГРУ́НІН Матвій Львович (14(27). 11. 1909, Сімферополь – 02. 01. 1987, там само) – поет і перекладач. Чл. СПУ. Закін. Крим. пед. ін-т (Сімферополь, 1939). Працював бібліотекарем, журналістом, педагогом, ред. вид-ва. Тривалий час мешкав у Дагестані. Писав рос. мовою. Автор поет. зб. «Стихи» (Сф., 1940), «Родина» (1945), «Говорит Москва» (1946), «Слово о товарище: Поэма» (1948), «Огни на вершинах» (1950), «Разговор о звездах» (1956), «Я славлю труд» (1960; усі – Махачкала), «Разговор с веком» (1970), «Предназначение» (1979), «Дань памяти» (1984; усі – Сімферополь). У твор. доробку Г. – філос. та інтимна лірика, поезії про події 2-ї світ. війни, про Дагестан. Переклав низку віршів дагестан. (Р. Гамзатов, А. Хачалов) та укр. (М. Рильський, П. Тичина, В. Швець, С. Крижанівський) авторів рос. мовою.

Літ.: Грунін Матвій Львович [Некролог] // ЛУ. 1987, 22 січ.

Л. Г. Рева

Стаття оновлена: 2006