Грунін Тимофій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грунін Тимофій  Іванович

ГРУ́НІН Тимофій Іванович (08(20). 01. 1898, с. Мокшан, нині Пензен. обл., РФ – 19. 08. 1970, Москва) – мовознавець. Канд. філол. н. (1944). Закін. Моск. ін-т сходознавства (1927). Учень А. Кримського. Працював викл. курсів сходознавства (1927–30) при Всеукр. наук. асоц. сходознавства, одночасно вів н.-д. роботу як дійс. чл. цієї Асоціації. Від 1931 – н. с. каф. араб.-іран. і тюрк. філології ВУАН, після ліквідації якої (1934) працював в Укр. НДІ Близького Сходу (1934–36), за сумісн. – зав. відділу народів СРСР і Сходу Б-ки ВУАН. На запрошення Ком-ту нового алфавіту Туркмен. РСР працював у НДІ мови і літ-ри (Ашґабат, 1936–38), н. с. Ін-ту мови та писемності АН СРСР (від 1938). Наприкінці 1930-х рр. заарешт., після звільнення викладав у Військ. академії та Військ. ін-ті іноз. мов (Москва, 1940–58); водночас – у Моск. ун-ті та ін-ті сходознавства (1941–45), на курсах іноз. мов Наркому зовн. торгівлі СРСР (1942–48). Транскрибував, переклав, підготував передмову та коментарі до вид. «Документы на половецком языке ХVІ в.: Судеб. акты Каменец-Подол. армян. общины» (Москва, 1967).

Пр.: Турецька мова: Елементарна граматика та новий алфавіт. Х.; К., 1930; Половецкоязычные документы Киевского центрального архива древних актов. Москва, 1944; Учебное пособие по турецкому языку. Москва, 1949 (співавт.); Имя прилагательное в тюркских языках: На мат. турец. языка // ВЯ. 1955. № 4.

Літ.: Тимофей Иванович Грунин // Сов. тюркология. 1970. № 5; Люди и судьбы: Библиогр. слов. востоковедов – жертв полит. террора в сов. период (1917–1991). С.-Петербург, 2003.

Г. І. Халимоненко

Стаття оновлена: 2006