Грушевська Катерина Михайлівна
Визначення і загальна характеристика
ГРУШЕ́ВСЬКА Катерина Михайлівна (21. 06. 1900, Львів — 30. 03. 1943, Магаданська обл., РФ) — культуролог, етносоціолог, фольклорист. Дочка Михайла та Марії Грушевських. Член товариства «Просвіта» (1918). Початкову освіту отримала вдома. Володіла польською, німецькою, англійською, французькою мовами. Від жовтня 1917 — вільна слухачка Українського університету в Києві. 1919–24 — на еміграції: Женева, Прага, Відень. Навчалась у Женевському університеті (1919–20). В. о. секретаря Українського соціологічного інституту (1919–24); вчений секретар Культурно-історичної комісії та Комісії історичної пісенності науково-дослідної кафедри історії України ВУАН (1924–30); керівник Кабінету примітивної культури ВУАН (1925–30); редактор журналу «Первісне громадянство і його пережитки на Україні» (1926–30); в Історико-археографічному інституті ВУАН (1934), Інституті історії матеріальної культури (1934–37), Інституті української літератури (1937–38). Авторка книги «Примiтивнi оповiдання, казки i байки Африки та Америки» (1923), «З примiтивної культури: Розвідки та доповіді» (К., 1924). Авторка передмов до збірника «Українські народні думи. Тексти» (К., 1927, т. 1; К., 1931, т. 2; перевидано обидва — К., 2004). Після смерті батька готувала до друку його праці. Редактор 10-го тому «Історії України-Руси», 6-го тому «Історії української літератури». Заарештована 10 липня 1938 як учасниця «антирадянської націоналістичної організації», 15–16 квітня 1939 засуджена Військовим трибуналом Київського окремого військового округу на 8 років виправно-трудових таборів. Реабілітована посмертно 30 липня 1959.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
