Грушевська-Ранцова Ольга Володимирівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грушевська-Ранцова Ольга  Володимирівна

ГРУШЕ́ВСЬКА-РАНЦО́ВА Ольга Володимирівна (14. 04. 1867, С.-Петербург – 17. 11. 1945, Німеччина) – громадська діячка. Дружина Григорія, мати Сергія Грушевських. Закін. г-зію і жін. курси. У будинку свого батька – рос. дит. письменника й перекладача В. Ранцова – познайомилась із укр. письменником і публіцистом Т. Зіньківським (на той час студентом Військ.-юрид. академії), з яким 1890 переїхала у Київ, де зблизилася з патріот. налашт. колами, зокрема укр. семінар. громадою. О. Кониський присвятив Г.-Р. поезію «Дівоцька журба» («Правда», 1891, т. 3, вип. 8), а згодом на основі її біографії написав оповідання «Вісім день з життя Люлі. Фотографія» («Зоря», 1894, № 21, 22, 23), у якому, за словами М. Грушевського, зобразив «процес українізації молодої великоросіянки». Після смерті Т. Зіньківського у вересні 1891 одружилася із Г. Грушевським. У 30-х рр. чоловік, діти (окрім дочки Ірини, яка вийшла заміж за нім. інженера А. Штенцеля, а у квітні 1941 виїхала з ним до Німеччини) і більшість родичів Г.-Р. були репрес. Під час 2-ї світ. війни емігрувала до Німеччини.

Літ.: Лотоцький О. Сторінки минулого. Ч. 1. Варшава, 1932; Грушевський М. Спомини // УІ. 2002. № 1–4; «...Віддати зумієм себе Україні». Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком. К.; Нью-Йорк, 2004.

М. О. Кучеренко, В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2006