Грушевський Григорій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Грушевський Григорій  Іванович

ГРУШЕ́ВСЬКИЙ Григорій Іванович (псевд. – Грицько Чулай; 22. 02(06. 03). 1865, с. Пирогів, нині у складі Києва – бл. 1933, м-ко Златопіль, нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл.) – письменник, педагог. Далекий родич Михайла Грушевського. До 1898 навч. у Київ. духов. семінарії, де перебував під впливом нелегал. патріот.-просвітн. укр. громади. Протягом 1889–92 працював учителем у с. Нова Гребля (нині Жашків. р-ну Черкас. обл.); 1892–97 – с. Стремигород (нині Коростен. р-ну Житомир. обл.); 1897–1922 – Златопіл. г-зії. У літ-рі дебютував поет. зб. «Зірка» (К., 1894). Автор низки оповідань (зокрема «Божий попуст», «Герасим», «Дві свічки», «За нелюбом». «На святім вечорі», «Панна Фося», «П’яниця», «Страшна кара») і драм («Душогубка», «Нехрист», «Через своє серце»), які окремими збірками виходили у Львові, Києві, Москві та Златополі. Також друкувався в «Киевском слове», львів. часописах «Зоря» і «Правда». Проз. твори Г. (востаннє публікувалися 1914) відзначаються симпатією до укр. села і глибоким знанням його життя, вихованням поваги до споконвіч. морал. цінностей. Під час роботи на Волині на прохання М. Лисенка записував по селах нар. пісні. Збереглися його листи до М. Грушевського (ЦДІА України, ф. 1235, оп. 1, спр. 289). Помер під час голодомору 1932–33 рр.

Літ.: Лисенко М. В. Листи. К., 1964; Грушевський М. Спомини // УІ. 2002. № 1–4; Кучеренко М. Г. І. Грушевський: «Трудитись треба для доброго діла» // Мат. щоріч. наук.-практ. конф. «Київ і кияни». К., 2003. Вип. 3.

М. О. Кучеренко

Стаття оновлена: 2006