КОМИША́НЧЕНКО Максим Па­влович (02(15). 08. 1915, с. Охрімівка, нині Вовчан. р-ну Харків. обл. — 25. 07. 1970, Київ) — літературо­знавець. Кандидат філологічних наук (1949). Закін. Київський університет (1939). Учителював. Працював у Київ. пед. ін­ституті (1944–52): доцент кафедри історії укр. літ-ри; в Київ. університеті (1952–70): в. о. заст. декана філол. факультету з наукової роботи (1953–56). Відп. ред. «Вісни­ка Київського університету. Серія: філологія та журналістика». Досліджував історію укр. літ-ри 19 ст., зокрема творчість Т. Шев­­ченка. Спів­автор посібника «Ма­­теріали до ви­вче­н­ня історії україн­ської літератури» (1960; 1961), «Про­грами з історії української літератури кін. ХІХ — поч. ХХ ст.» (1967). Автор брошури «Літера­турно-критичне слово без­смерт­ного Кобзаря» (1961). Упорядник і автор ґрунтов. перед­мов «Шля­­хи ви­значе­н­ня світової величі Кобзаря (Т. Г. Шевченко у віт­чизняному дожовтневому літературо­знавстві)» до 1-го та «На сторожі світової величі Кобзаря (Т. Г. Шевченко в радянському літературо­знавстві)» до 2-го томів зб. «Світова велич Шевченка» (у 3-х т., 1964). Усі зазна­чені книги опубл. у Києві.