Губін Леонід (Олексій) Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Губін Леонід (Олексій) Іванович

ГУ́БІН Леонід (Олексій) Іванович (11. 11. 1926, с. Слов’яносербськ, нині смт Луган. обл. – 21. 02. 1995, Київ) – письменник, журналіст. Чл. СЖУ (1967), СПУ (1982). Літ. премія ім. В. Короленка (1993). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. ВПШ при ЦК КПУ (1961). Працював у ред. газет у Луган. обл. (1950–57), на Держтелерадіо (1961–63), Держтелебачення (1963–79), студії «Укртелефільм» (1979–87). Творчість Г. присвяч. переважно історії Донбасу: повість «Первооткрыватель» (Сталино, 1957), докум. нарис «Рудознатец Капустин» (Д., 1970), істор. роман «Камень-уголье» (К., 1981; 1991). Автор зб. оповідань про патріотизм молоді під час 2-ї світ. війни «Вічно живі» (К., 1964; неодноразово перевид.). Серед творів про сучасність – романи «Большие грачи» (Сталино, 1960), «Вишневое око дьявола» (опубл. окремі частини у ж. «Радуга», 1991, № 10; про Чорноб. катастрофу), зб. повістей «Свадьбы играют в конце лета» (К., 1986). У 2001 у Києві вийшла кн. поезій «Обома половинами серця – Обеими половинами сердца», яка містить раніше не опубл. вірші укр. та рос. мовами. Написав кілька сценаріїв докум. фільмів, зокрема «Іван Микитенко» (у співавт. з О. Микитенком), «За рекою, за Луганской», «Заводу в наследство», «Уголь. Наши заботы», низку наук.-публіцист. статей, опубл. у ж. «Вокруг света», «Радуга», «Україна».

Літ.: Леонід Губін: Некролог // ЛУ. 1995, 2 берез.; Килимник О., Шабатин П. Співець шахтарського краю // Там само. 1997, 6 берез.

Т. В. Добко

Стаття оновлена: 2006