Василенко Сергій Никифорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василенко Сергій Никифорович

ВАСИЛЕ́НКО Сергій Никифорович (Василенко Сергей Никифорович; 18(30). 03. 1872, Москва – 11. 03. 1956, там само) – російський композитор, диригент, педагог. З походження українець. Д-р мистецтвознавства (1943). Нар. арт. РРФСР (1940) та Узб. РСР (1939). Сталін. премія (1947). Закін. юрид. ф-т Моск. ун-ту (1895) та Моск. консерваторію (1901; кл. М. Іпполитова-Іванова, С. Танєєва). 1903–04 – диригент Т-ва приват. опери в Москві. 1906–50 викладав у Моск. консерваторії (від 1907 – проф.). Одночасно 1907–17 – засн. і диригент циклу концертів з історії симф. музики у Москві. Автор балетів «Йосип Прекрасний» (1925), «У сонячних променях» (поставл. 1926 в Одесі), «Лола» (1943), «Мірандоліна» (1949), кантати «Сказання про Кітеж» (1902 переробив на оперу), симф. сюїти «Україна» (1945; використав елементи укр. муз. фольклору), симф. увертюри «В пам’ять возз’єднання України з Росією» (1954).

Пр.: Страницы воспоминаний. Москва; Ленинград, 1948; Инструментовка для симфонического оркестра: В 2 т. Москва, 1952; 1959.

Літ.: Козицький П. Симфонічний концерт з творів С. Василенка // Нове мист-во. 1926. № 2; Рогаль-Левицкий Д. Творческий путь С. Н. Василенко // Сов. музыка. 1947. № 2.

А. І. Муха

Стаття оновлена: 2005