Василик Василь — Енциклопедія Сучасної України

Василик Василь

ВАСИ́ЛИК Василь (13. 01. 1909, с. Сороки, нині Бучац. р-ну Терноп. обл. – 29. 01. 1992, Буенос-Айрес) – громадський діяч, диригент. Закiн. школу дяківства й диригентуру у Станiславi (нині Івано-Франківськ, 1927). У 1929 прийнятий до Муз. ін-ту ім. М. Лисенка, але через хворобу не міг продовжувати студій. Під час військ. служби 1931–32 організував при війську хор, створив 2 оркестри духових інструментів, світські й церк. хори у Сороках, Ліщинцях, Базарі, Бурдяківцях й Бучачі. З хором із Базару зайняв 2-е м. у конкурсі хорів у Чорткові (1934). У 1944 емігрував, жив у Ландеку (Австрія), від 1948 – Буенос-Айресі, де також органiзовував церк. й світські хори. Скомпонував пісні на честь Божої Матері «Цариця Скитальців» та на честь ув’язненого тоді митрополита Йосипа Слiпого «Серед вiчних снiгiв». Написав спомини, які опубл. у мемуар. зб. «Бучаччина» (Нью-Йорк, 1972).

Статтю оновлено: 2005
Цитувати статтю
М. Василик . Василик Василь // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=32254 (дата звернення: 08.03.2021).