Василик Павло Якимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василик Павло Якимович

ВАСИ́ЛИК Павло Якимович (08. 08. 1926, с. Бориславка Перемишл. пов. Львів. воєводства, нині Польща – 12. 12. 2004, м. Коломия Івано-Фр. обл.) – церковний діяч УГКЦ. Орден «За заслуги» 3-го ступ. (1999). Теологію вивчав у В. Пинили й I. Готри. 1945 депортов. у с. Бариш Бучац. р-ну Терноп. обл. Від 1946 – у Львові. Допомагав пораненим воякам УПА; писав вірші під псевд. «Сокіл» до підпіл. г. «Бюлетень». 1 квітня 1947 ув’язн. за співпрацю з УПА, засудж. Львів. військ. трибуналом до 10-ти р. позбавлення волі та 5-ти р. позбавлення громадян. прав. Покарання відбував у Львів. обл. та Росії. У січні 1950 в концтаборі висвяч. на диякона. Після звільнення 1956 оселився у м. Бучач. У листопаді 1956 висвяч. на священика. Здійснював богослужіння у Зх. Україні, на Закарпатті. 22 січня 1959 заарешт. удруге, засудж. на 5 р. концтаборів та 5 р. заслання у Мордов. концтаборах (РФ). Звільн. 1974, висвяч. на єпископа. Від 1990 – єпископ- коад’ютор Івано-Фр. єпархії. Викл. Івано-Фр. семінарії. Від жовтня 1993 – єпископ-ординарій Коломий.-Чернів. єпархії.

Літ.: До 25-ліття єпископської гідності Владики Кир Павла Василика // Християн. вісн. Коломия, 1999. № 5–6; Помер Владика Павло Василик // Укр. думка. 2005, 6–13 січ.

С. І. Дмитришин

Стаття оновлена: 2005