Комишня - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комишня

КОМИ́ШНЯ – селище міського типу Миргородського району Полтавської області. Комишнян. селищ. раді підпорядк. села Булуки, Лісове, Ступки та Шульги. Знаходиться в долині р. Комишанка (притока Хоролу, бас. Дніпра), за 135 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 17 км від залізнич. ст. Сенча. Пл. 10,46 км2. Насел. 2720 осіб (2001, складає 82,7 % до 1989), переважно українці. Мала назви Комишенка, Комишина, Комишна, Комишне (до 1935). Археол. знахідки свід­чать про те, що тер. сучас. смт було заселено ще в період брон­зи (3–1 тис. до н. е.). Донині збе­­реглися рештки стародав. укріплень. Відомо, що тут 1503 збудовано кам’яну церкву. У 1-й чв. 17 ст. К. була вже знач. поселенням. Від 1618 належала І. Вишневецькому. 1630 польс. король Сиґізмунд ІІІ віддав К. для добування селітри Б. Обалковському, однак 1647 вона знову значилася серед володінь І. Виш­невецького. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмель­ницького. Від 1649 – сотенне м-ко Миргород., від 1658 – Гадяц. (Зіньків.) полків. У різний час К. володіли гетьман І. Брюховецький, гадяц. полковники М. Самойлович, І. Чарниш, М. Милорадович та ін. Від 1781 – у складі Миргород. пов. Київ. намісництва. 1787 у м-ку відбувалося 3 ярмарки на рік і 2 базари на тиждень. Від 1796 – у складі Миргород. пов. Малорос. губ., від 1797 – волос. центр. Від 1802 – у межах Полтав. губ. 1859 (у документах – власниц. і козац. м-ко) було 925 дворів, 5170 жит., діяли 4 церкви, сільс. парафіял. уч-ще, відбувалося 3 ярмарки на рік, збиралися щотижневі базари. К. здавна була одним із центрів вироб-ва глиняного посуду на Полтавщині. 1856 Комишнян. волость розділено на 3 волості: Березово-Луцьку, Комишнян. і Попівську. 1863 мешкало 5880 осіб, діяли мурована та 3 дерев’яні церкви, уч-ще, працювали винокур. і селітряний з-ди, відбувалося 3 ярмарки на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. За даними всесоюз. перепису 1926, у К. налічувалося 7333, 1939 – 5173 жит. 1923–31 та 1935–62 – райцентр. 1932–37 – у складі Харків., від 1937 – Полтав. обл. Комишнянці потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 83 особи), зазнали сталін. репресій. Від 17 вересня 1941 до 17 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці розстріляли 45 жит., 518 вивезли на примус. роботи до Німеччини. На фронтах 2-ї світ. вій­ни воювало 685 комишнянців, з них 323 загинули. Від 1957 – смт. 1959 тут мешкало бл. 4,5 тис., 1970 – 4,1 тис., 1979 – 3,7 тис., 1989 – 3,3 тис., 1999 – 2,9 тис. осіб. Нині працюють картопле­с­ховище ТОВ «Агротехгарантія», підпр-во з консервування овочів. У К. – заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; лікарня; відділ. ощадбанку. Є 2 парки. Діє православна церква. Встановлено пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни, пам’ят. знак жер­твам голодомору. Серед видат. уродженців – письменник І. Андрієнко, архітектор М. Деренько, гончар М. Коломієць. Тут твори­ли родини гончарів Бутенків, Бал­ків, Їжаків та ін. З К. пов’язані жит­­тя та діяльність відомих лікарів О. Богаєвського, І. Зубковсь­кого. У Комишнян. школі навч. мовознавець М. Жовтобрюх, лікар-радіолог А. Циб, військ. діяч, Герой Рад. Союзу К. Марусиченко.

І. Є. Якименко

Стаття оновлена: 2014