Василіянський чин у Польщі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василіянський чин у Польщі

ВАСИЛІЯ́НСЬКИЙ ЧИН у Польщі – український греко-католицький монаший чин. Перші Василіяни прибули до Варшави 1721, а 1810 створ. окрему провінцію з 5-ма монастирями (у Варшаві, Білій Підлясьці, Холмі, Замосці та Любліні). Перший протоігумен – о. Ф. Ціхановський. 1864 провінція чину, яка нараховувала 25 ченців, була ліквідована цар. урядом, 1872 варшав. церкву і монастир Василіян передано РПЦ, 1915–19 – у віданні римо-катол., 1919–29 підпорядк. вірмен. архієпископу Теодоровичу. 1929 церква і монастир знову стали власністю Василіян, 1937 при церкві створ. греко-катол. парафію. Під час Варшав. повстання 1944 монастир. будинок пошкоджено бомбами, двоє монахів загинули. Після війни о. П. Пушкарський (ігумен варшав. монастиря від 1931) зайнявся впорядкуванням і відбудовою монастир. будинку, що став транзит. пунктом для укр. священиків, які емігрували на Захід. 1946 створ. Василіян. делегатуру, якій підпорядковувалися монастирі в Перемишлі і Кристинополі та дві резиденції на Лемківщині – у Волі Миговій та Ліщинах. Настоятелем 15-и отців і 3-х братів був о. П. Пушкарський. Після акції «Вісла» 1947 зберігся лише варшав. монастир, в якому відбувалися латин. богослужіння. Василіян. отці зазнали переслідувань і репресій з боку комуніст. влади, зокрема о. П. Пушкарського 1952 засуджено на 10 р. ув’язнення (звільн. 1955). На Великдень 1957 відновили богослужіння у греко-катол. обряді, 1959 у варшав. монастирі відкрито новіціат (1994 перенес. до монастиря у Венґожеві). Протоігуменами були отці Р. Барабаш, Й. Романик, М. Білинський, В. Медвіт, В. Ющак, М. Скірка. 1983 Василіян. делегатуру піднесено до рангу містопровінції. 1992 у варшав. монастирі створ. Духовну семінарію для ченців Чину Св. Василія Великого із України, Словаччини, Румунії, випускники якої проходять освячення і мають змогу продовжувати навч. в Академії катол. теології у Варшаві. Нині Василіян. містопровінція, крім Варшави, об’єднує монастирі і парафії у Перемишлі, Венґожеві (з 9-ма станицями), Кентшині (з 4-ма станицями).

С. Заброварний

Стаття оновлена: 2005