Конфедерація анархістських організацій України "Набат" - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Конфедерація анархістських організацій України

КОНФЕДЕРА́ЦІЯ АНАРХІ́СТСЬКИХ ОРГАНІЗА́ЦІЙ УКРАЇ́НИ «НАБА́Т» – об’єднання анархістських сил, що ставили за мету втілення у життя ідей анархізму. Організов. на конф., яка відбулася 12–16 листопада 1918 у м. Курськ (РФ). У її роботі взяли участь представники протилеж. течій в анар­­хізмі – анархо-синдикалісти та анархо-комуністи (див. Анархістські організації), що посідали домінуюче місце в конфедерації. До керів. органу обрані В. Волін, М. Мрачний, А. Которо­­вич, Й. Гутман та Я. Суховольсь­­кий. Конфедерація не охоплювала всіх анархіст. груп, які діяли на укр. землях після переїзду сюди багатьох анархістів з РФ, де їх у квітні 1918 розгромили більшовики. Вона мала у своєму складі групу з орг-ції терору і повстань, але займалася переважно агітац.-пропагандист. роботою. Десятки місц. газет, брошури, листівки та проклама­­ції пропагували ідеї безвлад. комуніст. сусп-ва. Конфедерація покладала великі надії на реалізацію своїх планів через масовий селян. повстан. рух – махновщину (див. також Н. Мах­­но), з яким встановила зв’язки у січні 1919. Після створення у серпні того ж року Рев. повстан. армії України (махновців) «набатівці» спробували не лише поширювати свої ідеї серед осо­­бового складу армії, а й підпорядкувати собі повстанців та їхнього ватажка – Н. Махна. Остан­­ній скептично поставився до «набатівців» і дозволив їм лише очолити реввійськраду (1919 голова В. Волін, 1920 – А. Барон). Однак коли кер. конфедерації спробували впливати на Н. Махна, він вигнав В. Воліна і А. Барона зі своєї армії. На 3-й конф. «Набату» (3–8 вересня 1920) Н. Махна піддано нищів. критиці, вирішено розпочати рі­­шучу боротьбу проти рад. влади, а конфедерації – перейти на нелегал. становище. Коли у жовт­­ні 1920 махновці уклали угоду з більшовиками для боротьби з військами генерала П. Врангеля, «набатівці» знову повернулися до Н. Махна. Після розгрому врангелівців Червона армія у листопаді 1920 розпочала бо­­ротьбу із махновцями. До 1 жовт­­ня 1921 конфедерацію і самост. анархіст. групи на укр. землях ліквідовано.

Літ.: Аршинов П. А. История махнов­­ского движения (1918–1921). Берлин, 1923; Верстюк В. Ф. Махновщина. К., 1991; Боровик М. А. Анархістський рух в Україні у 1917–1921 рр. // УІЖ. 1999. № 1; Савченко В. А. Махно. Х., 2005; 2007.

В. М. Волковинський

Стаття оновлена: 2014