Василько Микола Миколайович

ВАСИ́ЛЬКО Микола Миколайович (21. 03. 1868, с. Слободзія-Комарівці Старожинец. пов., нині с. Луківці Вижниц. р-ну Чернів. обл. — 02. 08. 1924, м. Бад-Райхенгаль, Німеччина, похов. у Берліні) — громадський і політичний діяч, дипломат. Навч. у Терезіянумі (1878–87, Відень), Чернів. університеті (1888–91). Користуючись прихильністю селян, 1890 В. був обраний старостою с. Лукавець Вижниц. пов. (нині Вижниц. р-ну Чернів. обл.). Був послом до Буковин. сейму і Австро-Угор. парламенту (1898– 1918), де спочатку мав москвофіл. орієнтацію, але згодом вступив до Укр. нац.-демократ. партії. Разом з румун., євр. та вірмен. послами організував 1903 у Буковин. сеймі «Вільнодумний Союз», за допомогою якого українцям вдалося чимало досягти в адм., культур. і церков. ділянках, зокрема було відкликано противника укр. домагань, президента Буковини Ф. Бурґіньйона (1903), засн. укр. гімназію у Вижниці (1908), поділено Буковин. митрополію на укр. та румун. (1916). Член Гол. укр. ради (1914). Організатор Гуцул.-буковин. куреня, який 1915–16 брав участь у бойових діях у складі австро-угор. військ, співзасн. і заступник голови Заг. укр. ради у Відні (1915) та Укр. нац. ради у Львові (1918). В австро-угор. парламенті був заступник голови Укр. клубу, виступав противником москвофільства та румунізації Буковини, був оборонцем укр. прав, з яким рахувався парламент і австр. уряд. У Палаті Послів і в т. зв. спільних делегаціях В. обстоював інтереси укр. населення Буковини і Галичини: зміни виборчої ординації (1901), відкриття укр. університету у Львові (1901), рільничі страйки у Галичині (1902). Висунув австро-укр. концепцію, за якою після перемоги Троїстого союзу у 1-й світ. війні відлучені від Росії Волинь і Поділля повинні були б увійти до складу відродж. Галиц.-Волин. держави як нац.-автоном. край Австро-Угорщини. Під час 1-ї світової війни допомагав утікачам з Буковини та Галичини, що перебували в Австрії, й витягав багатьох з табору Талергоф побл. м. Ґрац (Австрія). Дипломат. заходами та безпосередньою участю багато в чому сприяв до підписання Берестей. миру між Україною та Четвірним союзом. Був дипломат. представником ЗУНР в Австрії (1919–20), послом УНР у Швейцарії та Німеччині (1919–24). Перебував у близьких стосунках з С. Петлюрою. В. опублікував два великі томи своїх посол. промов: «Справозданье посла Николая рыцаря Василька о его деятельности в Державной Думе и в краевом сейме в роках 1899 до конца 1900» (Чц., 1902), «Посольска дѣятельность. 1901– 1903» (Чц., 1904).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю