Василюк Володимир Тихонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Василюк Володимир Тихонович

ВАСИЛЮ́К Володимир Тихонович (01. 05. 1941, с. Щурин Рожищен. р-ну Волин. обл.) – перекладач, журналіст. Чл. НСПУ (1990). Премія ім. О. Пчілки (2005). Закін. Львів. ун-т (1964). У 1964–68 – на пед. і культ.-осв. роботі на Волині, 1968–73 – ст. референт Ком-ту молодіж. орг-цій УРСР, 1973–79 – зав. ред. видань іноз. мовами вид-ва «Дніпро», 1979– 89 – зав. ред. переклад. літ-ри вид-ва «Молодь», 1989–2002 – заст. гол. ред., гол. ред. укр. відділення часопису «Кур’єр ЮНЕСКО». Від 2002 – відп. секр., від 2005 – гол. ред. дит. ж. «Веселочка». Від 1973 займається худож. перекладом, зокрема з нім. мови: романи «Світло чорної свічки» В. Гельда (1975), «Довір’я» А. Зеґерс (1977), «Пора лелек» Г. Отто (1981), докум. кн. «Мій тридцять третій рік» Г. Фітткау (1994); оповідання В. Борхерта, І. Древіц, З. Ленца, поезії Ш. Меншінґа, Й. Новотного і Г. Герліха, повістей австр. письменників К. Нестлінґер (зб. «Пес іде у світ», 2005; співавт.), М. Лебе, В. Ферра-Мікури; з англ. мови – кн. повістей «Ловець орлів» Дж.-В. Шульца (1990), наук. дослідж. «Моральні засади свободи» Дж. Раза (2001, співавт.) і «Культурна політика і освіта» М. Еппла (2002; усі – Київ). Чл. Нац. комісії України у справах ЮНЕСКО (1993).

Літ.: Ткаченко В. Спільно плекаймо юнь // ЛУ. 1995, 7 груд.

В. І. Ткаченко

Стаття оновлена: 2005