Концевий Володимир Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Концевий Володимир Павлович

КОНЦЕВИ́Й Володимир Павлович (02. 02. 1947, м. Ворошиловград, нині Луганськ – 02. 07. 1997, там само) – скульптор. Чл. СХУ (1981). Закін. Київ. худож. ін-т (1974; викл. В. Бородай, М. Вронсь­кий, І. Макогон). Працював 1974–88 на Ворошиловгр. худож.-пром. комбінаті. На твор. роботі. Учас­ник міських, обл., всеукр., всесоюз. мист. виставок від 1975. Для творчості К. характерні плас­тична виразність, одухотворена образність, ліризм і психологізм у виріш енні портретів, експресія, кінематографіч. при­йом у просторовому вирішенні композиції. Створював скульп­турні портрети та композиції. Окремі роботи зберігаються у Стаханов. істор.-крає­зн. музеї (Луган. обл.), Павлис. пед.-ме­мор. музеї (Кіровогр. обл.).

Тв.: портрети – «Льотчиця М. Раскова» (1975), «Оленка» (1976), «Студентка», «Слідчий І. Нехаєв», «Фронтова медсестра Т. Боровиченко», «Андрійко-жовтеня» (усі – 1977), «Розвідник В. Леонов» (1978), «Пташниця» (1980), «Ветеран вій­ни народний майстер О. Язловський» (1982), «Ветеран праці Н. Бауман» (1983); композиції – «Ткаля» (1978), «Юні мрійники» (1979), «Льотчиця А. Зубкова» (1980), «Дівчинка і лялька», «Слоненя» (обидві – 1981), «У майстерні О. Язловського. За верстатом» (1982), «Ромашки» (1985).

Літ.: Бланк Б. «Девочка и аист». В мастерской скульптора // Ворошиловгр. правда. 1982, 21 нояб.

Г. І. Піскун

Стаття оновлена: 2014