Васякін Олександр Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Васякін Олександр Васильович

ВАСЯ́КІН Олександр Васильович (27. 10. 1925, с. Стрельниково, нині Мордовія, РФ – 29. 09. 2015, м. Кривий Ріг Дніпроп. обл.) – скульптор. Засл. художник УРСР (1975). Чл. НСХУ (1967). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові та держ. нагороди. Закін. Ленінгр. художнє уч-ще (1953; викл. В. Сичов). Працював у Криворіз. т-ві художників (від 1954), Худож. фонді УРСР (1967– 93), Криворіз. орг-ції НСХУ (від 1993). Осн. роботи – у галузях монум. і станк. скульптури. Учасник міських, респ., всесоюз. мист. виставок від 1960. Персон. – у Кривому Розі (1975, 1987, 1995, 1998, 2000). Створив у різних матеріалах галерею портретів класиків рос. та укр. культури, оспівав у пластиці безсмерт. подвиг рад. людей під час 2-ї світ. війни, а також персонажі на тему алегорій і антич. мотивів.

Тв.: пам’ятники – Артему (1956), М. Лермонтову (1964), Данко (1966), «Зв’язківець» (1977), комсомольцям-підпільникам (1985), О. Пушкіну (1987); погруддя Л. Толстого (1965; усі – у Кривому Розі); композиції – «1905 рік» (1955), «Шахтарська зміна» (1956), «Т. Шевченко на засланні» (1961), «Остання граната» (1963), «Хліб» (1964), «Старий гірник» (1968), «Дівчинка з дельфіном» (1971), «Майна», «Монтажники» (обидві – 1974), «Шевченко-художник» (1993); 5 рельєфів «Ленінград блокадний» (1992–95); портрети – Г. Сковороди, Лесі Українки, М. Лисенка (усі – 1994); алегор. скульптури річок Саксагань та Інгулець (1992), «Народ – переможець» (1997), «Благодатна Україна», «Античний мотив» (обидва – 1999), «Подвиг молодого киянина», «Святогор і земне тяжіння» (обидва – 2003).

Літ.: О. В. Васякін: Каталог. Кривий Ріг, 1975.

С. В. Латанський

Стаття оновлена: 2016