Концевич Євген Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Концевич Євген Васильович

КОНЦЕ́ВИЧ Євген Васильович (05. 06. 1935, с. Млинище, нині Житомир. р-ну Житомир. обл. – 21. 07. 2010, Житомир) – прозаїк, перекладач. Чл. НСПУ (1964). Всеукр. премія ім. І. Огієнка (1999). Орден «За мужність 3-го ступ. (2005). Навч. у Житомир. пед. ін-ті (1963–65). Від 1952 через нещасний випадок був прикутий до ліжка. Від 2002 – заст. гол. ред. ж. «Косень». Друкував­ся від 1957. Підтримував дисидент. рух, 1972 під час обшуку в нього вилучено 17 документів самвидаву, після чого не мав змоги друкуватися. У творчості возвеличував людей сильної волі, громадян. і особистий обов’я­зок, любов до природи, життя, непримиренність до зла, егоїзму. У його перекл. з рос. мови ви­йшли повість Б. Камова «Партизанськими стежками Гайдара» (1967), роман А. Калініна «Бийте, дзвони!» (1969), оповідання П. Краснова «Міст» (1987); із польс. – зб. оповідань М. Домбровської «Сільське весілля» (1970) і «Дике зілля» (1988; спіль­­но з О. Медущенко-Кривенко; усі – Київ).

Тв.: Дві криниці. К., 1964; 1990; Йду­­чи вулицею. К., 1985; Тутешня кава: Ст., есеї, спогади. Ж., 2000; Вона йшла усміхнена: Новели. Оповідання. Етюди. Ж., 2002; Голубко моя сиза. К., 2003; Чому вона мовчить? Ж., 2003; Мамо!.. Мамочко!.. Прокинься!!!: Новели. Ж., 2004; Клекіт глухоти: Зібр. Ж., 2010.

Літ.: Новиченко Л. Передмова // ЛУ. 1962, 30 листоп.; Мушкетик Ю. Портфель набит рукописями… // Дружба народов. 1964. № 6; Божко С. Ноїв ков­­чег зупинився в Житомирі // Золоті ворота. 1993. № 5; Ґудзь Ю. Анабасис Євгена Концевича // Укр. слово. 1999, 10 черв.; Білоус П. Він випромінює світло… // УМЛШ. 2000. № 5; Овсієнко В. Прямостояння, або У Євгена Кон­цевича така манера: приймати гостей лежачи // ДТ. 2002, 20 лип.; Кавун В. Незламний духом // Вільне слово. Ж., 2005, 15 груд.; Карагедова О. Г. До вза­є­мин двох особистостей: Надія Світлична та Євген Концевич // Бердичів. земля у плині часу: У 2 т. Т. 2. Ж., 2007.

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2014