КОНЦЕ́ВИЧ Інокентій Йосипович (1857, м. Чита, нині РФ – 1915, м. Іркутськ, нині РФ) – громадсько-політичний діяч. З родини політ. засланця. Навч. у Варшав. вет. школі (1870-і рр.). Рано долучився до рев. руху. 1878 за­арешт. за політ. діяльність. 1881 у Кубан. військ. чол. г-зії (м. Єка­­теринодар, нині Краснодар, РФ) склав іспити на звання вчителя. Працював в уч-щі станиці Єлизаветинська (нині Краснодар. край, РФ), від 1883 давав приватні уроки у Єкатеринодарі, де зацікавився укр. пісен. культурою. Знаходився під негласним наглядом. У грудні 1885 заарешт., за звинуваченням у зберіганні й розповсюдженні нелегал. літ-ри у липні 1887 висланий під глас­ний нагляд до Іркутська. Перебував на канцеляр. службі. Організував Т-во захисту тварин (1901). Засн. і кер. хору, який виконував укр. пісні і брав участь у багатьох місц. муз. вечорах, ставши помітним явищем іркут. культур. життя. Про виступи та успіхи хору постійно повідомляли місц. період. видання. Домагався відкриття в Іркутську т-ва захисту дітей від жорстокого поводження, трива­лий час головував у сиріт. суді. П. Грабовський згадував про К. у статті «З далекої півночі», мож­­ливо, особисто був з ним знайомий.

Літ.: Дьяков В. А., Крикунов В. П. К биографии сибиряка и политического ссыльного Иннокентия Концевича // Ссыльные революционеры в Сибири: (ХІХ в. – февраль 1917 г). Иркутск, 1985. Вып. 9; Дудко В. І. Пропагандист української пісні в Сибіру (Нові матеріали до коментування статті П. Грабовсь­кого «З далекої півночі») // НТЕ. 1990. № 5; Мелехин В. В. Кубанская войсковая муж­­ская гимназия в истории революционно-народнического движения Российс­кой империи второй половины ХІХ в. // Голос минувшего: Кубан. истор. журн. 2012. № 3–4.

В. І. Дудко