Ватутіне - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ватутіне

ВАТУ́ТІНЕ – місто обласного підпорядкування Черкаської області. Міській раді підпорядк. с. Скаливатка. Знаходиться на р. Шполка (притока Гнилого Тікича, бас. Пд. Бугу), за 110 км на Пд. Зх. від обл. центру. Залізнична ст. Богачеве, автостанція. Має автобусне сполучення з містами Черкаси, Звенигородка, Київ. Пл. 14 км2. Насел. 20 156 осіб (2001, складає 98,3 % до 1989), переважно українці. Засн. 1947 у зв’язку з буд-вом комплексу підпр-в для видобування і перероблення бурого вугілля із родовища побл. с. Юрківка (Звенигород. р-н Черкас. обл.) як поселення Шахтинське. Від 1949 – смт з сучас. назвою (назване на честь генерала М. Ватутіна), від 1952 – місто рай. підпорядкування, від 1992 – обл. підпорядкування. Корисні копалини: вторинні каоліни, буре вугілля, гранітогнейс, пісок. Гол. пром. підпр-ва: ВАТи – «Ватутін. м’ясокомбінат», «Ватутін. хлібокомбінат», «Ватутінський комбінат вогнетривів», «Ватутін. комбінат буд. матеріалів», «Ватутін. ремонтно-мех. з-д»; держ. підпр-во «Ватутінвуглереструктуризація», 2 автотранспорт. підпр-ва. У зв’язку зі збитковістю шахтоуправління «Ватутінське» закрито, буд-во Мокрокалигір. вуглерозрізу припинено. У місті – 4 заг.-осв. школи, 4 дитсадки, дит. школа мист-в, станція юних техніків, ДЮСШ; філія Черкас. мед. коледжу, ПТУ; міська лікарня, 7 відділ., поліклініка, дит. консультація, стоматол. поліклініка, СЕС; Ватутінський історичний музей, кінотеатр, 4 б-ки, Палац культури (17 колективів худож. самодіяльності, 10 з яких – народні); відділ. 4-х банків; стадіон. Реліг. громади: 2 – УПЦ МП, РКЦ, євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, юдаїстів. У В. встановлено пам’ятник генералу М. Ватутіну, меморіал Слави воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ят. знак 53-й армії 2-го Укр. фронту, які визволили Звенигород. р-н від нім.-фашист. загарбників. У місті – гідрол. заказник Болотний та пам’ятка садово-парк. мист-ва – міський парк. У В. народився чл. НСПУ О. Гриценко.

Літ.: Блажко П. Ватутіне: Істор. нарис. Чк., 2001.

П. Ф. Блажко

Стаття оновлена: 2005