Ваулін Євген Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ваулін Євген Володимирович

ВАУ́ЛІН Євген Володимирович (1902, м. Двінськ, нині Дауґавпілс, Латвія – 1970) – піаніст, педагог. Проф. (1940). Закін. Дніпроп. муз. уч-ще (кл. Вільперта), Муз. академію в Заґребі (1929). Удосконалював майстерність у Л. Крейцера (Вища муз. школа, Берлін). Від 1933 працював у Заґреб. консерваторії: 1945–49 – декан, 1949–51 – заст. декана фортепіан. ф-ту; 1951–55 – проф. Вищої школи муз. мист-ва (Будапешт); 1955– 59 – проф. Урал. консерваторії (Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ). 1959–64 – зав. каф. спец. фортепіано Одес. консерваторії, одночасно 1962–63 – проректор. Викладав методику гри на фортепіано, історію фортепіан. мист-ва. Серед учнів – Л. Іванова, Е. Кукурадзе, П. Бутовський та ін.

Пр.: Фортепіанна школа. Заґреб, 1939 (хорват. мовою); Гами. Заґреб, 1941 (хорват. мовою); Школа для фортепіано. Заґреб, 1949 (хорват, серб., словен. та македон. мовами); Історія фортепіано. Будапешт, 1954 (угор. мовою); Заметки о некоторых особенностях хорватского народно-музыкального творчества. Свердловск, 1957; Воспитание учащихся детских музыкальных школ и работа с ними над фортепианными произведениями крупной формы. К., 1964.

О. І. Самойленко

Стаття оновлена: 2005