Вахідов Еркін - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вахідов Еркін

ВАХІ́ДОВ Еркін (Вахидов Эркин; 28. 12. 1936, с. Янгикурган Ферган. обл., Узбекистан) – узбецький поет, драматург, перекладач. Закін. Ташкент. ун-т (1960). Автор зб. «Тонг нафаси» («Зітхання світанку», 1961), «Менинг юлдузим» («Моя зоря», 1964), «Ёшлик девони» («Поетичний збірник юності», 1969), «Муҳаббат» («Любов», 1976), гол. темою яких є світогляд, соц. погляди, інтимні переживання молоді, співзвучні з поезією шістдесятників, укр. та ін. Писав поеми, серед яких: «Нидо» («Відголос», 1965) і «Палаткада ёзилган достон» («Поема, написана в наметі», 1966) – про ліквідацію наслідків руйнів. землетрусу 1966, зокрема про участь у ній укр. молоді; «Руҳлар исёни» («Заколот духів», 1978–79), «Тошкент садоси» («Голос Ташкента», 1983) та ін. Драм. твори В.: комедія «Олтин девор» («Золотий мур», 1970), віршов. драма «Истамбул фожиаси» («Стамбульська трагедія», 1984–85). У доробку В.-перекладача: худож. інтерпретації творів Абу Алі ібн Сіни, М.-А. Беділя, Ф. Шіллера, Й. Ґете, рос., македон., афган., вірм., груз., дагестан. поетів. З укр. переклав поезії «Досвітні огні», «Re» та «Mi» (із циклу «Сім струн»), «Напис в руїні», «Одно слово» і казку «Про велета» Лесі Українки, вірші «Правда», «Мати» («Під димне маєво руде...») А. Малишка та ін. Укр. мовою окремі твори В. переклали Р. Лубківський, О. Орач.

Тв.: укр. перекл. – (Вірші) // Цвіт мигдалю: Молода поезія Узбекистану. К., 1975; рос. перекл. – Узелок на память. Москва, 1980; Восстание бессмертных. Москва, 1983; В минуту песни не порвись, струна. Москва, 1986.

В. Г. Гримич

Стаття оновлена: 2005