Вацієтіс Ояр

ВА́ЦІЄТІС Ояр (Vâcietis Ojârs; 13. 11. 1933, х. Думпʼї, Латвія — 28. 11. 1983, Риґа) — латиський поет. Нар. поет Латв. РСР (1977). Державна премія СРСР (1982). Навч. у Латв. університеті (Риґа, від 1952). Працював у ред. газет і журналів. Друкуватися почав 1950. Перші зб. «Gâlu ceïu vçjð» («Вітер дальніх подорожей», 1956) «Ugunîs» («У вогні», 1958), «Krâces apiet nav laika» («Пороги обходити ніколи», 1960) — це голос молоді у час її становле­н­ня, духов. зро­ста­н­ня. У зб. «Elpa» («Диха­н­ня», 1966), «Aiz simtas slâpes» («Час зозуль», 1968), «Melnâs ogas» («Чорні ягоди», 1971) роз­кривається трагіч. світовід­чу­т­тя В., а у зб. поезій «Visâda garuma stundas» («Години різної довжини», 1974), «Gamma» («Гама», 1976), «Zibens pareizrakstîba» («Правопис блискавки», 1980), «Si minore» (1982) по­глиблюється аналіт. і філос. начала. Написав низку антитоталітар. творів, зокрема поему «Похорон вождя» (1967), «Ви­значе­н­ня» (1985). Автор кн. для дітей «Dziesma par…» («Пісня про…», 1965), «Sasiesim astes» («Звʼяжемо хвости», 1967), «Kubata» («Кишеня», 1976). Ви­ступав як літ. критик. Пере­кладав твори Д. Павличка, В. Коротича, М. Булгакова, С. Єсеніна та ін. Окремі вірші В. пере­клали М. Григорів, І. Драч, С. Завгородній, П. Марусик.