ВА́ЩЕНКО Василь Федотович (1850, с. Вороньки, нині Чорнухин. р-ну Полтав. обл. — 1918) — фахівець у галузі бджільництва. Залишившись у 12-річ. віці після смерті батьків годувальником двох неповноліт. братів, В. завів пасіку, яка налічувала 17 дуплянок, а потім значно збільшилася. Згодом бджільництво із засобу вижива­н­ня пере­творилося на улюблену справу життя. В. за­провадив низку нових методів пасічникува­н­ня, які полягали в тому, щоб не допустити рої­н­ня бджіл та ро­йового на­строю під час гол. взятку і без­перервно нарощувати їх силу, до­статню для викори­ста­н­ня двох взятків — середнього літнього й пізнього. Принципи протиро­йових методів В. за­стосовують у вироб. практиці бджільництва і донині. Сконструював вулик (на­званий його іменем), який має декілька варіантів кон­струкції, а також низку пере­ваг над ін. вуликами (зі­мкнені верх­ні планки рамок, що утворюють щільну теплоне­проникну стелю, та від­ʼємне дно, що до­зволяє легко чистити вулик; може бути і стояком, і лежаком; кон­струкція до­зволяє легко і швидко проводити штучне від­роюва­н­ня сімей; добре при­стосований до кочівель). В. брав активну участь у діяльності Пд.-рос. товариства бджільництва (був чл. правлі­н­ня) та, зокрема, Бояр. школи бджільництва, засн. при товаристві його організатором і головою О. Андріяшевим, після смерті якого (1907) В. обрано головою товариства та опікуном школи, а пізніше — головою шкіл. комітету. 1914 на власні кошти збудував для школи двоповерх. навч. корпус і мех. майстерню, де учні виготовляли вулики, вощину та пасічниц. прила­д­дя. В. опікував школу до смерті. Організував низку пасічниц. ви­ставок у Києві (1907; 1911–12), на проведе­н­ня яких часто не шкодував влас. заощаджень, брав участь у Всерос. зʼ­їздах пасічників (1911, 1913) як один із доповід­ачів та екс­понентів.