Ващенко Євген Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ващенко Євген Петрович

ВА́ЩЕНКО Євген Петрович (27. 10. 1887, м. Щигри, нині Курської обл., РФ – 20. 03. 1979, Софія) – художник театру, живописець, графік і скульптор. Чл. СХ Болгарії. Болгар. ордени Кирила і Мефодія (1957, 1967). Закін. Курське реал. уч-ще (РФ), навч. у С.-Петербурзі у майстернях Є. Лансере і Б. Кустодієва (1905–10). Входив до складу групи авангардистів «Трикутник». Брав участь в оформленні вистав В. Мейєрхольда. Співпрацював із ж. «Беседа», г. «Русь». Під час 1-ї світ. війни служив у білогвард. військах у чині підпоручика. 1919 – художник і реж. самодіял. театру в Богодухові Харків. губ. 1920 евакуювався з військами в Туреччину. Від 1921 – у Болгарії. Викладав малювання у школах Севлієво і Луковіте, працював портретистом, ілюстратором (зокрема у дит. ж. «Светулка», 1923–33), декоратором Держ. муз. театру ім. С. Македонського, оформляв сцени Нар. театру ім. І. Вазова, Нар. опери, Нар. оперети, Молодіж. театру у Софії, а також у театрах Варни, Ґаброво, Толбухіна, Русе, Старої Загори. Характерна риса творчості В. у галузі театр.-декорац. мист-ва – уміння знайти пров. образ. мотив, увага до жанр. визначеності й сценічності спектаклю, до нац. колориту вистав, єдності стилю оформлення й муз.-драм. основи, побут. деталей та індивідуал. неповторності костюмів. Кращі костюми створив до вистави «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем, опери «Спляча красуня» П. Чайковського (Софій. нар. опера), ескізи костюмів – до оперети «Малинарки» Б. Левієва. Знач. успіхів досяг завдяки знанню укр. і рос. нар. костюма. 1931 вступив до Т-ва нових художників, яке обстоювало демократизм мист-ва, творчу співпрацю. Оформив постановку оперети «Бал у Савойї» (1933). Один із засн. сценографії у болгар. муз. театрі. Брав участь в орг-ції Спілки рос. художників-емігрантів у Болгарії. Учасник мист. виставок від 1909. Персон. – у Софії (1977).

Літ.: Степовик Д. В. Українсько-болгарські мистецькі зв'язки. К., 1975; Павленко В. Українсько-болгарські взаємини. К., 1995; Лейкинд О. Л., Махров К. В., Северюхин Д. Я. Художники русского зарубежья. 1917– 1939: Биогр. слов. С.-Петербург, 2000.

Т. А. Галькевич

Стаття оновлена: 2005