Концепція - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Концепція

КОНЦЕ́ПЦІЯ (від лат. conceptio – осягати, сприймати) – система поглядів, понять про ті чи інші явища або процеси, спосіб їхнього розумін­ня, тлумачення; основна ідея будь-якої теорії, головний задум; ідея чи план нового, оригінального розуміння; конструктивний принцип художньої, технічної та інших видів діяльності. Для розкриття змісту К. необхідно охарактеризувати особ­ливості її генези, онтології, логіко-гносеол. прикмет і праксео­логії. У генет. плані К. – поняття як форма знання. Тривалий час у теорії пізнання К. розглядали як форму знання, що виражає істотне в мисленні. У цьо­му плані К. протиставляли відчуттям, сприйманням, уявленням та су­дженням, що виражають окремі прикмети. Поняття – форма заг. розуміння об’єкта пізнання, яке здійснюється на рац. рів­ні. К. у цій ситуації ототожнювали з теорією або не ви­­діляли як окреме знання. Розвиток нау­ки за новоєвроп. доби пішов шляхом диференціації, ма­­те­матизації, формалізації, технізації. Це надавало науці рис функціонал. структур, тобто наука прогресувала за рахунок зо­­середженості на розкритті відповід. операцій над об’єктами, що супроводжувалося абстрагуванням положень науки від вписуваності цих операцій в екзис­тенц. світ людини. Смисли, цінності, культура загалом, соціальність у такому стані опинялися «по той бік науки»; вони були полем філософії, теології чи мист-ва. Наука ставала «інжене­рією», «технонаукою». К. Поп­­пер це передав у виразі: наука – знання об’єкта без суб’єкта. Наставав стан втрати розуміння наук. знання, бо розуміння – це вираження смислів, цінностей. Зрозуміти щось – означає бачити це «щось» в якості складової культури як люд. способу буття. Для вираження ситуації розуміння і почала формуватися ідея К. – окремої форми знання, яка відрізняється від поняття, теорії, фактів і окреслює екзистанц. поле в тих сферах знання, які в своєму змісті явним чином не передають зазначених рис. Витоки дослідж. К. як знання сягають доби європ. середньовіччя, зокрема це знайшло відображення у творчості П. Абеляра, який досліджу­вав К. як концепт і стосовно ньо­го виділив наступне: концепт фор­мується мовленням; він освячений Святим Духом і твориться в просторі душі; концепт максимально суб’єктивний, водночас передбачає ін. суб’єкта (слу­хача або читача); він акумулює смисли; пам’ять і уява – невід’єм­ні властивості концепта, спрямов. на розуміння тут і зараз, але водночас концепт синтезує три способи душі і як акт пам’яті орієнтований в минуле, а як акт уявлення – в майбутнє, як акт судження – у теперішнє. Ці міркування П. Абеляра не втратили гносеол. змісту. К. як окрему форму знання тоді ще не виділили. Її почали досліджувати від 2-ї пол. 20 ст. Щоправда, це здійснюється своєрідно в тому плані, що під К. розуміють виявлення соціокультур. (інколи на­­зивають філос.) контекстів при­­родн. і тех. знань. У гуманітар. знаннях не проводили розме­жування теоретичного та кон­цеп­туального. Встановити, чітко окре­слити особливості побудо­ви К. та її мови складно, оскільки розмаїття визначень, які передають зміст К., її мова не під­­даються формалізації. Це не є недоліком К., можливо навіть «перевагою» над формалізацією, яка притаманна окремим наук. дисциплінам. Можливо, саме оця «неможливість формалізації» і є тією прикметою, яка спонукає окремі наук. теорії доповнювати К. Завданням К. є вираження сенсів (смислів) – таких висловлювань, які передають цінності, що містяться у змісті К. Самі ж цінності – це те, що «потрібно людині». Поле «по­­трібного людині», тобто поле цінностей надто строкате й без­­межне і, головне, цінності орієнтують людину на відповід. спо­­сіб буття, налаштованість на той чи ін. спосіб реалізації свого єс­­тва. Тому за способом висловлювань К. є модал., операціонал. та інтерпретатив. знанням. Усі зазначені прикмети К. передають смисли та значення, які завжди є продуктами соціокуль­тур. характеру. За змістом К. є знанням, об’єктами якого є неявне, можливе, трансцендентне, тобто все те, що не існує безпосередньо, а є утаємниченим у культурі, соц. процесах, комунікатив. діях. Тому К. існують як конструкції, побудови, експлікації того, що явно не виражене в ін. знаннях (наук., мист., реліг. тощо). Існує велике розмаїття конструкцій К. Вони можуть бути розлогою оповіддю про ті приховані смисли і значення, які міс­тять відповідні наук. теорії. Скажімо, в науці механіка І. Ньютона фіксує певні чітко окреслені і виражені в законах процеси мех. руху, а процеси їх розуміння, смисли залишаються прихованими, не входять в текст цієї теорії. Щоб розкрити останні, необхідно вдатися до розкриття соц.-культур. процесів, що були характерні для творчості І. Ньютона. Окремі К. можуть бути досить лапідарно виражені, як це було щодо розуміння співвідношення класич. і атом. фізики: принципом доповнення Бора, або ідеєю співвідношення невизначеностей В.-К. Гейзенберґа, або відомим висловом І. Ньютона: «Фізико, бережись метафізики!», смисл якого – незалежність фізики від філос. положень, настанов. У гуманітарних науках К. можуть виступати програми, проекти, які в одному випадку презентують мету, план та прогнози пев­них політ. дій, а в ін. є реклам. актами, репертуарами іміджу тощо. Істотне значення мають К. в освітян. практиках. Тут вони покликані формувати цілісні уяв­лення про об’єкт вивчення і роз­кривати смисли природн.-тех. та гуманітар. знань.

Літ.: Йолон П. Ф. Наукова теорія та її особливості в гуманітарних науках // Логіка і гуманітарні науки. К., 1971; Рыж­­ко В. А. Научные концепции: социокуль­тур­ный, логико-гносеологический и практический аспекты. К., 1985; Добры­нин А. Концептуальная систематизация знания: философская традиция и методологическая новация // Науч. знание: концептуал. систематизация. Вильнюс, 1987; Лелюк В. А. Концептуальное проектирование систем с базами знаний. Х., 1990; Рижко В. А. Концепція як форма наукового знання. К., 1995; Абеляр П. Логика «для начинающих» // Абеляр П. Теол. трак­­таты / Пер. с франц. Мос­ква, 1995; Не­­ретина С. С. Тропы и концепты. Мос­ква, 1999; Неретина С., Огурцов А. Пути к универсалиям. С.-Петербург, 2006; Степанов Ю. Концепты. Тонкая пленка цивилизации. Мос­ква, 2007; Делез Ж., Гваттари Ф. Что такое фило­софия? / Пер. с франц. Мос­ква, 2009; Бадью А. Концепт моделі: Вступ до матеріалістичної епістемології математики / Пер. з франц. К., 2009.

В. А. Рижко

Стаття оновлена: 2014