Вбивство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вбивство

ВБИ́ВСТВО – протиправне заподіяння смерті іншій людині. В Україні відповідальність за В. передбачена ст. 115–119 Кримінал. кодексу. В. є традиц. видом злочину, сувора відповідальність за який встановлювалась найдавнішими пам’ятками права і передбачена сучас. кримінал. законами усіх країн світу. За Біблією, перше в історії людства В. було вчинене Каїном, який із заздрощів убив свого брата Авеля. Найбільш відомими В. в історії людства є В. Марком Юнієм Брутом та ін. рим. сенаторами Гая Юлія Цезаря, рим. імператором Нероном – своєї матері Аґриппіни, рос. царем Іваном Грозним – свого сина Івана, більшовиками – рос. царя Миколи ІІ (разом із сім’єю), власними охоронцями – президента Індії І. Ґанді, невідомими особами – президента США Дж. Кеннеді, а також В. рад. політ. діячів Л. Троцького і С. Кірова. Найбільш відомими масовими В. були В. під час репресій в СРСР у 30–50-х рр. 20 ст., геноцид євреїв та В. військовополонених у нацист. Німеччині, населення Камбоджі за часів Пол Пота, курдів в Іраку за часів С. Хусейна.

Кримінал. кодекс України залежно від псих. ставлення винної особи до В. виділяє 2 його види: умисне і необережне, а серед умисних В. – за обтяжуючих обставин, за пом’якшуючих обставин, без обтяжуючих та пом’якшуючих обставин. До першого виду відносяться: умисне В. 2-х або більше осіб, заручника, малоліт. дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громад. обов’язку; вчинене з особливою жорстокістю, з корисливих або хуліган. мотивів; з метою приховати ін. злочин або полегшити його вчинення; способом, небезпеч. для життя багатьох осіб; поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприрод. способом; вчинене на замовлення; за поперед. змовою групою осіб або особою, яка раніше вчинила умисне В. (крім умисного В. за пом’якшуючих обставин). До другого виду відносяться: умисне В. вчинене у стані сильного душев. хвилювання; при перевищенні меж необхід. оборони; у разі перевищення заходів, необхід. для затримання злочинця; умисне В. матір’ю своєї новонародж. дитини. Умисними вважаються також В., вчинені в обопіл. сварці чи бійці, з ревнощів чи ін. мотивів, обумовлених особистими неприяз. стосунками винного з потерпілим. В. вважається закінченим злочином з моменту настання незворот. смерті потерпілого – з часу смерті його мозку, однак замах на В. і навіть підготовка до нього також є злочинами. Умисне В. за обтяжуючих обставин, а також посягання на життя караються позбавленням волі на строк від 10-ти до 15-ти р. або довіч. ув’язненням; умисне В. за пом’якшуючих обставин – виправ. роботами, обмеженням волі або позбавленням волі на строк до 5 р.; умисне В. без обтяжуючих і без пом’якшуючих обставин – позбавленням волі на строк від 7-ми до 15-ти р.; В. через необережність – обмеженням волі або позбавленням волі на строк від 3-х до 8-ми р. Не вважається В. заподіяння смерті ін. людині, яке не є протиправ. (зокрема у відповідь на зброй. напад або за наказом командира під час війни чи у бойовій обстановці).

За даними Верхов. Суду України за умисне В. у 2002 було засудж. 2996 осіб (у 2001 – 3068); за умисні В. за пом’якшуючих обставин – 274 особи (у 2001 – 289); за В. через необережність – 306 осіб (у 2001 – 296). В Україні щороку реєструється бл. 10 В. на 100 тис. населення, тоді як у РФ – бл. 30, в середньому у світі – бл. 20, в середньому у Європі – 2. Однак в Україні велика кількість В. кваліфікується слідчими органами як тяжкі тілесні ушкодження, яких реєструється приблизно вдвічі більше, маскується під нещасні випадки, самогубства, зникнення безвісти. Хоча ще на поч. 20 ст. В. на тер. України було надзвичайно рідкісною і суспільно резонансною подією, нині увага ЗМІ приділяється переважно незвичай. В., серед яких – серійні (зокрема здійснені А. Онопрієнком); масові (найбільш відомі серед останніх з них – у Москві, спричинені вибухом у метро і підривами житл. будинків, та у Нью-Йорку, спричинені терорист. актами 11 вересня 2001), а також В. на замовлення (зокрема журналістів Г. Ґонґадзе, І. Александрова, нар. депутата України В. Гетьмана). Проте найбільша кількість В. здійснюється на побут. ґрунті, а умовами, які сприяють їх вчиненню, залишаються пияцтво, наркоманія, безробіття, бідність і погані житл. умови.

М. І. Хавронюк

Вбивство на замовлення – позбавлення життя людини, вчинене за певну грошову чи матеріальну винагороду в інтересах третьої особи. В. на з. – суспільно небезпеч., навмисний, передбач. кримінал. законодавством злочин, який полягає у насильниц., протиправ. позбавленні життя людини особою чи групою осіб, спеціально для цього найнятих.

Визнання вбивства злочином, скоєним на замовлення, особливо на першочерговому етапі розслідування, нерідко є дуже важкою справою і часто обумовлене застосуванням менш поміт. способів вбивства, їх маскуванням під факт зникнення безвісти, нещас. випадок на побут. ґрунті тощо. У зв’язку з цим різні джерела приводять суттєво різні дані про кількість В. на з. і, відповідно, про результати роботи по їх розкриттю.

За даними МВС України у 1991 організов. злочинні угруповання скоїли 43,2 тис. протиправ. діянь, у 1995 – майже вдвічі більше. Протягом 1996 знешкоджено 826 таких угруповань, чл. яких скоїли 5064 злочини. Понад 8 тис. злочинів скоєно із застосуванням вогнепал. зброї, вибухівки, тех. засобів. Вогнепал. зброя застосовувалась 978 разів, при цьому 254 особи було вбито та на 182 вчинено розбійні напади. Зафіксов. понад 130 зброй. сутичок між злочин. угрупованнями за перерозподіл сфер впливу (у 1994 – 63). Внаслідок таких конфліктів вбито 210 лідерів і чл. злочин. угруповань, при цьому загинули 22 сторонні особи. Протягом 5-ти р. на поч. 90-х спостерігалось зростання фактів тероризму і В. на з. із проявами особливої жорстокості, з використанням зброї та вибухових речовин і пристроїв. Якщо у 1991 в Україні було виявлено 70 проявів терорист. характеру, то у 1995–96 – понад 180. Ще більш стрімка динаміка зростання В. на з. (1993 – 87, 1994 – 198, 1995 – 210, 1996 – 158). За даними Ген. прокуратури України у 1997 було скоєно 133 В. на з. Відповідно відсоток їх розкриття склав у 1996 – 28,5 %, 1997 – 50,4 %. За статистич. даними у 2000 було зареєстров. 28 В. на з., а їх розкриття склало 97,6 %. Серед мотивів убивств – відкрита боротьба за розподіл сфер впливу між комерц. структурами та злочин. угрупованнями, помста рекетирів, переслідування кредиторів, ліквідація свідків. Зросла кількість убивств, з яких кожне третє має корисливу спрямованість, а кожне п’яте вчинене в результаті розборок між злочин. угрупованнями. Збільшується кількість убивств одиноких, псих. хворих і соц. запущених людей, що продали або обміняли свої квартири. Кількість нерозпізнаних трупів збільшилась від 2243 у 1991 до 8499 у 1995. В. на з. стали типовим ринк. товаром: злочинні помисли замовника здійснює виконавець за визначеними заздалегідь умовами. Тарифи на В. на з. коливаються від 25-ти до десятків тисяч доларів. У переваж. більшості кримінал. справ такої категорії фігурують 3 учасники: замовник (наймач – організатор), виконавець (найманець – кілер), жертва (потерпілий). Убивців на замовлення називають «кілерами» (англ. killer, від kill – убивати). Це, як правило, профес. і фіз. підготовлені люди, які вільно володіють зброєю (колишні військові, спортсмени тощо). Замовниками В. на з. найчастіше виступають керівники підпр-в приват. бізнесу, ділки тіньового бізнесу, корумпов. посадові особи, лідери злочин. угруповань.

За даними Ген. прокуратури України 88 % від заг. кількості В. на з. скоєно із застосуванням вогнепал. зброї, 6 % – з використанням вибухівки. 50 % таких злочинів припадає на Дніпроп., Донец., Луган. обл. і Київ. В. на з. здійснюють, як правило, після ретельно продуманого плану підготовки – вивчення способу життя, режиму роботи і відпочинку майбут. жертви. З урахуванням цих факторів визначаються час, місце та способи виконання. Специфіч. ознаками В. на з. є несподіваність нападу, раптовість і швидкоплинність дій злочинців та швидке зникнення їх з місця злочину. Жертвами В. на з. здебільшого стають політ. та держ. діячі, підприємці, бізнесмени, банкіри, журналісти, а також лідери злочин. угруповань. Згідно з чинним законодавством відповідальність за В. на з. передбачена як за умисне вбивство.

Літ.: Бородулин А. Убийства по найму: Криминалистическая характеристика (Методика расследования). Москва, 1997; Шульга А. Особливості доказування вбивств на замовлення в стадії досудового слідства: Навч. посіб. Д., 2001; Саинчин А. Особенности первоначального этапа раскрытия убийств, совершенных по заказу: Учеб. пособ. О., 2002.

П. Д. Біленчук, В. Я. Горбачевський

Вбивство умисне. Чинне кримінал. законодавство України виділяє: просте В. у.; В. у., вчинене у стані сильного душев. хвилювання; В. у. матір’ю своєї новонародж. дитини; В. у. при перевищенні меж необхід. оборони або у разі перевищення заходів, необхід. для затримання злочинця. Поняття В. у. передбачає наявність дій чи бездіяльності, які призводять до позбавлення життя ін. людини; наслідків (смерть потерпілого); причинного зв’язку між діянням (дією чи бездіяльністю) і наслідком. Юрид. відповідальність за цей вид убивства настає від 14 р. В. у. відноситься до числа злочинів проти життя та здоров’я особи, найтяжчими з яких є В. у. за обтяжливих обставин, зокрема вбивства з корисливих мотивів (з метою отримання різного виду матеріал. вигоди – грошей, майна, майнових прав тощо); з хуліган. мотивів; скоєні з особливою жорстокістю; скоєні небезпеч. для життя багатьох людей способом; скоєні особою, яка раніше скоювала навмисні вбивства; скоєне особливо небезпеч. рецидивістом.

Відповідно до звіту Міністра внутр. справ України 2000 зареєстров. 4,8 тис. В. у., 70 % яких скоєно на побут. ґрунті та з корисливих мотивів, серед них – заволодіння майном і коштами, боротьба за розподіл та перерозподіл сфер екон. і територіал. впливу, усунення конкурентів й кредиторів. Одним із чинників тенденції зростання ступеня тяжкості небезпеки посягань насильниц. характеру є вчинення злочинів із застосуванням вогнепал. зброї і вибухових речовин. Упродовж 2000 з їх використанням зареєстров. відповідно 173 та 5 вбивств. Враховуючи це, МВС України розроблені і впроваджені у практику нові методи розкриття таких злочинів, що дало можливість суттєво скоротити їх число, зокрема у 2000 кількість убивств, вчинених із застосуванням вогнепал. зброї, порівняно з 1999 зменшилася на 14,4 %; вчинених із використанням вибухівки – більш як на третину; заг. кількість злочинів, при скоєнні яких застосовувались вогнепал. зброя та вибухівка, – на третину.

Літ.: Борисов В., Куц В. Преступления против жизни и здоровья: Вопросы квалификации. Х., 1995; Бородин С. Преступления против жизни. Москва, 1999; Коновалова В. Убийство: Искусство расследования. Х., 2001; Литвин О. Кримінально-правовий захист життя і здоров’я громадян України. К., 2001.

П. Д. Біленчук

Стаття оновлена: 2005