ВЕ́БЕР Альфред (Weber Alfred; 30. 07. 1868, м. Ерфурт, Німеч­чина — 02. 05. 1958, м. Гайдельберґ, Німеч­чина) — німецький філософ, соціолог, економіст. Брат М. Вебера. Проф. Праз. (1904– 07) та Гайдельбер. (від 1907) університетів. Націонал-соціалісти заборонили В. викладати. Наукові дослідже­н­ня у галузі соц. філософії світ. історії. Роз­робив концепцію соціології історії та культури, за якою хід історії ви­значається процесом духов. творчості, який здійснює інтелект. еліта. В істор. процесі роз­різняв три сфери: сусп. процес (гол. роль ві­ді­грають природні сили спонук і волі народів), процес цивілізації (роз­виток техніки, науки) і культур. рух (релігії, системи ідей, мистецтво). «Культуру» і «цивілізацію» ви­значав як два виміри люд. буття, способи виходу за межі емпірич. існува­н­ня. Заперечував обʼєктивну закономірність в історії, вважаючи її металогічною. Невід­повід­ність на рівні техніки і культури пояснював ір­раціонал. факторами: впливом техніки і нар. мас, які нібито вносять у су­спільство дух стадності. Колективізм пояснював антиподом особистості. Ви­ступаючи проти фашист. нігілізму в культурі, В. вважав демократію небезпечною, тому його політ. про­грама містить вимогу укріпити владу керівників. За В., кожний аспект культурно-соц. концепції всесвіт. історії внутрішньо повʼязаний з попереднім; оста­н­ня ланка — тотал. криза людства, яке опинилося перед за­грозою самознище­н­ня. Рятунок — віра у можливість радикал. зміни політ. і соц.-екон. умов існува­н­ня.