Вегетаційний період

ВЕГЕТАЦІ́ЙНИЙ ПЕРІ́ОД — час, протягом якого рослина вегетує, тобто росте та роз­вивається. У процесі вегетації рослина проходить різні етапи органогенезу, в результаті чого змінюються її роз­міри та зовн. ви­гляд, зʼявляються нові органи, які збільшуються у процесі росту. Тривалість періоду між 2-ма послідов. фазами роз­витку рослин називають між­фазовим періодом. Інтенсивність осн. фізіол. процесів у рослин (диха­н­ня та фотосинтез) залежить від температури середовища — чим вища температура (до оптимал. значе­н­ня), тим швидше росте та роз­вивається рослина. Тривалість усього В. п. та окремих між­фазових періодів також залежить від температури і змінюється від­повід­но до неї. Роз­різняють заг. В. п. — період року, протягом якого в даній місцевості за метеорол. умовами можлива вегетація рослин, тобто в цей період тут температура вища від біол. нуля. Крім того, існує В. п. окремих видів та сортів рослин — час, необхідний для проходже­н­ня всього циклу роз­витку конкрет. рослин від посіву насі­н­ня до збира­н­ня врожаю. Вегетація більшості зерн. культур за­ймає лише близько половини або трохи більше заг. В. п. Це створює додаткові резерви для по­вторних післяжнивних посівів, особливо для одержа­н­ня другого врожаю. Напр., для гречки В. п. триває 60–120, ярої пшениці — 90–120 днів, соняшнику — 100–170, кукурудзи — 120–150, цукр. буряків — 150–210 днів тощо. Тривалість цього періоду залежить від скоро­стиглості окремих культур та їх сортів, а також від метеорол. умов. Більшість рослин помір. широт починають та закінчують вегетацію при т-рі бл. +5 °С, теплолюбні рослини — +10 °С, а рослини тропіч. походже­н­ня — бл. +15 °С. Періодом актив. вегетації вважають період між датами стійкого пере­ходу температури від +10 °С навесні й восени. В Україні період з т-рою понад +5 °С пере­січно на 40 днів пере­вищує період актив. вегетації. Оскільки тривалість В. п. залежить від температури, то вчені вже давно замінюють його сумами актив. або ефектив. т-р повітря за цей період. Так, 1739 Р. Реомюр склав суми т-р повітря вище 0 °С. Певний рівень температури, необхідний для роз­витку рослин, називають біол. нулем, а т-ри вище цього рівня — актив. т-рами. Звідси ви­значають тривалість (n) В. п.: n = ∑t/t, де ∑t — суми актив. т-р за весь період роз­витку рослин, t — середня температура за цей період. З часом виявилося, що стійкішою величиною є сума ефектив. т-р. Бабіне першим дав матем. вираже­н­ня звʼязку тривалості між­фазових періодів і всього В. п. рослин з ефектив. т-рами: n = А/(t — B), де А — сума ефектив. т-р повітря, В — початк. температура роз­витку, або біол. мінімум. У методі сум ефектив. т-р використовується не вся середня добова температура, а лише пере­вище­н­ня її над біол. нулем. Об­ґрунтовуючи за­стосува­н­ня цього методу, Д. Шашко показав, що коефіцієнт варіації сум т-р за період вегетації, напр., ярої пшениці, вдвічі менший, ніж коефіцієнт варіації тривалості періодів. Отже, сума т-р повітря є досить надійним показником роз­витку рослин і терміч. умов середовища. В агрометеорології та с.-г. практиці замість того, щоб вказувати тривалість В. п., частіше подають суму актив. т-р повітря, яка є добутком тривалості періоду та серед. температури за цей період. Напр., різні сорти окремих с.-г. культур вегета-цію закінчують при на­громаджен­ні таких сум актив. т-р: гречка — 800–1300 °С, яра пшениця — 1400–1700 °С, озима пшениця — 1400–1500 °С, соняшник — 1850–2300 °С, кукурудза — 2200–2700 °С. За заг. В. п. на­громаджується значно більше тепла.

Мінливість В. п. залежно від метеорологічних умов ви­вчають агрометеорологи Одеського екологічного університету (С. Мухіна, Н. Синицина, Л. Дмитрієва), Українського науково-дослідного гід­ро­метеорологічного ін­ституту (В. Дмитренко та ін.), Київського університету (Г. Проценко).

Завантажити статтю