Кончак Ернст - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кончак Ернст

КО́НЧАК Ернст (псевд.: Херта Гармакіс, Кавеляріус; 28. 09. 1903, колонія Івановичі, нині село Червоноармій. р-ну Житомир. обл. – 14. 10. 1979, м. Талґар, Казахстан) – письмен­ник, літературо­знавець, педагог. З походження німець. Чл. СП СРСР (1930–37, поновле­но 1963). Закін. Одес. пед. ін-т (1930). Учителював; був дир. нім. школи у Дніпроп. обл. (1931); викл. Пришиб. пед. тех­нікуму (1932–37). У 1937 репрес., звільн. 1956. Дебютував 1926 у хар­ків. часописі «Die Saat» вір­шем «Die Tat» («Вчинок»), у ж. «Stur­mseh­ritt» оповіданням «Kol­lektiv» («Колектив»). Співпрацю­вав у г. «Neues Leben» (Москва), «Die rote Fahne», «Freundshaft»; співред. альманаху «Antholo­gie der sowjetdeutshen Literatur» (у 3-х т., 1979; 1980, 1982). Писав переважно новели на істор.-патріот. і морал. тематику. Автор зб. «Auf der Klubbühne» («На клубній сце­­ні», 1969), «Die flammenden Step­­pen» («Вогненні степи», 1972), «Freude erobert man» («Щастя за­­войовується», 1973), «Am Schei­densweh» («На роздоріжжі», 1980; усі – Казахстан). Проблеми «роз­­стріляної нім. літ-ри в Україні» розглянув у кн. «Unvergessliche Begegnungen» («Незабутні зустрі­чі», Казахстан, 1975). У п’єсі «Frau Schlorke» («Пані Шльорке»), оповіданнях «Der letzte Glo­­ckenschlag» («Останній удар дзво­­ну»), «Zwischen Leben und Tod» («Між життям і смертю»), «Veroni­­ka» («Вероніка») описав воєнні події 1918–20 у колонії Анета та голодні післявоєнні роки. В опо­­віданні «Der Flüchtling» («Втікач») відобразив соц.-екон. злам нім. села, викликаний більшовиц. колективізацією. Для ранньої творчості К. притаманні надмір­на композиційність, схематизм, ідеол. перевантаженість та агітаційність. Провідні теми творів – питання виховання молоді, морал. відповідальності бать­ків, місце людини в сусп-ві, захист довкілля, ставлення до історії та життєвого досвіду пред­­ків; порушував проблеми соц. та культур. змін на селі. Один із засн. нім. секції Всеукр. спілки пролетар. письменників «Плуг» (1930), при якій видавався літ.-публіцист. ж. «Sturmschritt», для дітей «Trompete», для юнаків «Jungsturm». Займався громад. діяльністю, долучався до етногр. експедицій на Сх. Волині, якими керували В. Жирмунський, А. Штрьом, В. Кравченко. Обирався депутатом міської ради, займався питаннями освіти та опікунства дітей-сиріт. У складі 1-ї (1963) та 2-ї (1965) делегацій рад. німців до Москви пра­гнув вирішити питання про повну реабілітацію етніч. німців СРСР. Реабіліт. 1957. Написав ба­гато літературозн. оглядів і рецен­зій, зокрема на окремі тво­ри Г. Генке, Г. Завадського, В. Кляй­на. Окремі твори К. перекладено рос., казах., кир­гиз., литов., укр. та ін. мовами. Його ім’ям названо одну з вулиць у м. Новоград-Волинсь­кий (Житомир. обл.) та встановлено ме­мор. дошку (1995).

Літ.: Кавун О. «Хоч слово мовлено інакше» // ГУ. 1995, 20 жовт.; Вітренко В. Література волинських німців. Кн. 1. Ж., 2003; Вітренко В. В., Вітренко Г. І. Жит­тя і творчість в умовах подвійних стандартів існуючої соціально-політичної системи. Ернст Карлович Кончак // Реа­біліт. історією. Житомир. обл. Т. 3. Ж., 2010.

В. В. Вітренко

Стаття оновлена: 2014